Не дай СНІДу шанс!
НАЦІОНАЛЬНА ЛІНІЯ ТЕЛЕФОНУ
ДОВІРИ З ПРОБЛЕМ ВІЛ/СНІД

По русски


ПОШУК:
як шукатияк шукати
0-800-500-451

Задай питання
консультанту онлайн

Про проектКонтактиМапа сайту

Права людини
Проблеми а АРТ? Заповніть електронний опитувальник і ми допоможемо!
Безкоштовна гаряча лінія з питань туберкульозу

Головна -> Права людини -> Право лікаря відмовитись від пацієнта

Право лікаря відмовитись від пацієнта


25.04.2016


Права лікаря

На відміну від пацієнтів, прав у медичних працівників у лікувальному процесі значно менше, і регламентуються вони деякими статтями Основ.
 

Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров’ю населення. Таке право закріплене у статті 34 Основ.

Це одне з небагатьох прав лікаря під час надання медичної допомоги пацієнту. Більше того, лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму. Але щоб реалізувати це право й захистити себе від необґрунтованих скарг пацієнта, лікар, якщо він бажає відмовитись від подальшого лікування пацієнта і має на те законні підстави, повинен дотримати певної процедури. Необхідною умовою для відмови лікаря від подальшого лікування пацієнта є невиконання пацієнтом приписів лікаря або порушення ним затверджених у лікувальному закладі Правил внутрішнього розпорядку. Факт невиконання приписів має бути зафіксований. Так, наприклад, якщо пацієнт не приходить на запланований лікарем прийом, факт нез’явлення пацієнта необхідно зафіксувати у вигляді акта або запису до медичної книжки з підписом як мінімум ще двох медичних працівників. Але, призначаючи пацієнтові дату прийому, не зайвим буде зробити запис у медичній карті і взяти від пацієнта відповідний підпис, що він ознайомлений.

Якщо пацієнт стаціонару порушує затверджені у лікувальному закладі Правила внутрішнього розпорядку, це також необхідно зафіксувати шляхом складання акта.

Наявність таких письмових документів, що підтверджують факт невиконання пацієнтом рекомендацій або порушення Правил внутрішнього розпорядку, дає лікарю змогу на законних підставах скористатися своїм правом відмовитись від пацієнта або виписати пацієнта зі стаціонару. Проте, безумовно, усе це можливо виключно за умови, що такі дії не нестимуть загрози здоров’ю та життю пацієнта.

Лікар має право обмежити надання інформації пацієнту про стан здоров’я, коли повна інформація може заподіяти шкоду здоров’ю пацієнта. Це передбачено статтею 39 Основ.

Слід зазначити, що законодавством не встановлено, коли потрібно обмежувати надання пацієнтові інформації, а тому, користуючись таким правом, лікар на власний розсуд має визначити, чи може та чи інша інформація зашкодити здоров’ю пацієнта і чи потрібно її обмежувати.

Підсумовуючи вищенаведене, хочеться зазначити, що, з огляду на сьогоднішню ситуацію правового регулювання прав пацієнта і лікаря, дійсно постає необхідність прийняття окремого закону або медичного кодексу, в якому було б урегульовано питання взаємовідносин усіх суб’єктів медичних правовідносин, у т. ч. чітко окреслено права пацієнтів і лікарів. Але доки такого документа не прийнято, у лікарів немає іншого виходу, аніж працювати в чинному правовому полі, і, попри істотну різницю в обсязі прав у пацієнта і лікаря, ці права має знати і неухильно їх дотримувати кожен лікар.

Підготував: Світлана Бєлай

версія для друку

© Національна лінія телефону довіри з проблем ВІЛ/СНІД, 2005-2014.
Всі права захищені. common@saapf.kiev.ua


НАШІ ПАРТНЕРИ:
Международный Альянс з ВИЧ/СПИД в Украине