Психічне здоров`я і профілактика ВІЛ – чи існує зв`язок?

До чого тут психічне здоров`я? Один з головних уроків, які прийшлось засвоїти спеціалістам з профілактики, свідчить: «один розмір для всіх не підійде». Програми профілактики повинні звертатись до найрізноманітніших потреб клієнтів. Інформування, формування навичок, доступ до презервативів і стерильних шприців – все це гарні методи, але вони просто не можуть допомогти багатьом людям самі по собі. Для багатьох бар`єром до зміни поведінки лишаються проблеми з психічним здоров`ям. В цій статті мова не йде про важкі психічні захворювання або порушення мозку. Проблеми, про які йде мова не являються «гострими», вони не потребують госпіталізації, не привертають увагу оточуючих. Вони заважають людям піклуватися про своє здоров`я, а тому спеціалісти в області профілактики завжди повинні пам`ятати про них. Те, що роблять люди, те, що вони переживають – все це впливає на їх психічне здоров`я. Зловживання наркотичними речовинами і залежності, дискримінація, маргінальний спосіб життя, злидні – всі ці фактори впливають на психічне здоров`я, і, в свою чергу, на ризик передачі ВІЛ. Чи дійсно психічні проблеми впливають на ризик передачі ВІЛ? Так. Рішення про небезпечні сексуальні практики і небезпечне вживання наркотиків, це не завжди свідоме «рішення». Дуже часто з допомогою таких рішень людина намагається полегшити якусь внутрішню проблему. Приклади таких проблем можна навести наступні: Низька самооцінка Дуже часто у чоловіків, які практикують секс з чоловіками (ЧСЧ) ризикована сексуальна поведінка пов`язана з низькою самооцінкою і внутрішньою гомофобією. Внутрішньою гомофобією називаються забобони і стереотипи відносно гомосексуальністі, які впливають на самих гомосексуальних людей. Подібна гомофобія часто призводить до неприйняття самого себе, самозвинувачень і депресії. Часто результатом стає ризикована сексуальна поведінка. За статистикою серед чоловіків з високим рівнем внутрішньої гомофобії частіше зустрічається ВІЛ, вони рідше перебувають у сталих стосунках, в них мало знайомих серед інших геїв. Транссексуальні люди, які відчувають себе жінками, являючись біологічно чоловіками (MTF), страждають від сильного неприйняття з боку суспільства. Серед них поширена низька самооцінка, депресія, відчуття ізоляції і безсилля, що, в свою чергу, призводить до нездатності захистити себе від ВІЛ. Наприклад, MTF можуть зголошуватись на небезпечний секс, тільки для того, щоб підтвердити свою жіночність і підвищити самооцінку. Гетеросексуальні жінки часто відчувають себе «зобов`язаними» відповідати стереотипам про беззахисних та пасивних жінок, які в усьому покладаються на свого чоловіка. Дуже часто це призводить до низької самооцінки жінок в сексуальних стосунках. Так, згідно з деякими дослідженнями, дівчата-підлітки, які можуть бути активними і самостійними в інших сферах життя, в стосунках з чоловіками часто схильні до пасивності і зниженої самооцінки. Як результат, вони не насмілюються настояти на тому, щоб чоловік одягнув презерватив, що піддає їх ризику передачі ВІЛ. Депресія і тривожність Різноманітні форми депресії і тривожних розладів сильно розповсюджені серед молодих людей. А страждаючи від постійної депресії або тривоги, підліток, скоріш за все, буде намагатися полегшити свої страждання – дуже часто з допомогою ін`єкційних і не ін`єкційних наркотиків або сексу. Одне американське дослідження міських жителів показало, що ризикована поведінка не залежала від того, скільки людина знала про ВІЛ, чи мала вона доступ до інформації і консультування, чи знала кого-небудь з ВІЛ. Однак, з ризикованою поведінкою виявились пов`язані спроби зменшити симптоми депресії. Сексуальне насильство Люди, що пережили сексуальне насильство в дитячому і підлітковому віці, значно частіше страждають від психічних проблем і більш схильні до ризикованої, з точки зору ВІЛ, поведінки. Одне з досліджень показало, що чоловіки, які постраждали від насильства в дитинстві, частіше займаються небезпечним сексом і вживають ін`єкційні наркотики. Багато жінок переживали фізичне, емоційне і сексуальне насильство в дитячому і підлітковому віці. Ризик передачі ВІЛ – це одне з багатьох наслідків насилля над жінками. Жінки можуть почати вживати наркотики, щоб подолати негативний досвід насильства. У них також можуть бути складності у спілкуванні з сексуальним партнером, їм може бути складніше настояти на використанні презервативів, що збільшує вірогідність сексуального ризику. Серед жінок, що пережили сексуальне насилля, частіше зустрічаються інфекції, що передаються статевим шляхом, включаючи і ВІЛ. Пост-травматичний стресовий розлад (ПТСР) ПТСР – це дуже розповсюджена психічна проблема. Цей розлад виникає у людей, що пережили надзвичайні, загрожуючі життю обставини, які людина не могла контролювати – стихійні лиха, військові дії, спроби вбивства, насильства і т.д. ПТСР може бути пов`язаний з дуже ризикованою поведінкою. Одне з досліджень показало, що у 59% жінок, що вживають наркотики, спостерігались симптоми ПТСР, зазвичай, з причини зґвалтування, присутності при вбивствах, втрати дитини або серйозних нещасних випадках. Дослідження серед ветеранів військових дій виявило, що зазвичай, у ВІЛ-позитивних ветеранів виявляли сильну присутність ПТСР. Що впливає на психічне здоров`я? Багато людей, що страждають від психічних проблем, вдаються до вживання наркотичних речовин (включаючи і алкоголь), як до засобу впоратися з переживаннями. Зловживання подібними речовинами може знизити здатність адекватно мислити і стимулювати ризиковану сексуальну поведінку. Споживачі ін`єкційних наркотиків, які страждають від депресії, частіше користуються чужими шприцами. Такі соціальні фактори, як злидні, дискримінація, порушення прав також можуть призвести до проблем з самооцінкою, і в свою чергу, до ризикованої поведінки. Серед підлітків, що ведуть ризикований з точки зору ВІЛ спосіб життя, також часто зустрічаються спроби самогубства, стресові події, антисоціальна поведінка і вживання наркотиків. Що можна зробити? Звертати увагу на питання психічного здоров`я, це не означає направляти кожного клієнта служби профілактики до приватного психотерапевта. Різноманітні суспільні програми і організації в розвинутих країнах можуть зробити дуже багато для вирішення проблем з психічним здоров`ям. Наприклад, організація може найняти професійного фасилітатора для проведення групи підтримки жінок, що пережили сексуальне насильство. Відкриті служби і дроп-ін-центри, де люди можуть зустрічатися один з одним допомагають подолати самотність і депресію. Аут-річ програми, які надають як обмін шприців, так і одяг, і їжу, можуть дістатися й до ізольованих груп, серед яких існує великий ризик психічних проблем і ВІЛ. Наприклад, одна з програм для секс-працівників Нью-Йорку надає безплатні консультації як з питань ВІЛ, так і з питань психічних проблем, а також різноманітні медичні послуги і консультування «рівний-рівному». Секс-працівники, які звертаються в службу (стриптиз ери, порноактори, робітники ескортів, вуличні секс-працівники) говорили про різні психічні проблеми, які заважають профілактиці ВІЛ і доступу до медичних служб. Звичайно до них відносились: недовіра, сором, ізоляція, страх близьких стосунків, депресія, низька самооцінка, наркозалежність, досвід фізичного і сексуального насильства. Програма «New Haven» в США призначена для жінок, що вживають наркотики, і жінок з високим ризиком передачі ВІЛ. Соціальні працівники служби мандрують на пересувних медпунктах, надаючи інтенсивне індивідуальне консультування. Дуже часто консультування проводиться також з друзями і членами родини клієнта. Соціальні працівники надають психологічну підтримку людям в стані кризи, надають транспорт, юридичну допомогу, одяг і їжу, а також консультують рідних і близьких клієнтів. Рекомендації працівникам служб профілактики Люди, що працюють в сфері профілактики ВІЛ, повинні усвідомлювати тісний зв`язок між психічним здоров`ям, соціальними факторами і здатністю людини піклуватися про своє здоров`я. Працівники профілактичних програм повинні вчитися визначати такі проблеми, як депресія, у своїх клієнтів. Служби профілактики повинні бути готові направити свого клієнта в служби, де їм можуть надати допомогу в зв`язку з психічними проблемами, наприклад, перенесеним насильством. Деякі служби профілактики навіть включають допомогу з психічних проблем в свої послуги і надають консультування як частину своєї профілактичної роботи. Проблеми з психічним здоров`ям дуже часто упускаються і недооцінюються через існування забобонів по відношенню до вразливих до ВІЛ груп, наприклад, споживачів ін`єкційних наркотиків або геїв. Також особливості і поширення психічних проблем може відрізнятися в різних спільнотах і регіонах. Не слід думати, що розмова про психічні проблеми – це «тавро» або спроба принизити людей з високим ризиком зараження ВІЛ. Це питання того, що кожна людина являється вразливою до несприятливих подій життя, отже і до ВІЛ. Увага до реальних проблем людей – це те, що може зберегти їх здоров`я, як душевне, так і фізичне.