ВІЛ/СНІД Туберкульоз
на головну
UA / RU
Загальнонаціональна гаряча лінія
з питань ВІЛ/СНІД та туберкульозу
0 800 500 451
Графік консультування спеціалістів
Задати питання в чаті Написати листа на e-mail

Важливе про ВІЛ

Діагностика


1. Коли необхідно здавати тест на ВІЛ?

Антитіла до ВІЛ починають вироблятися незабаром після зараження, але час їх появи залежить від багатьох чинників, зокрема, від стану імунної системи пацієнта й властивостей вірусу. Ранні антитіла до основних внутрішніх білків ВІЛ - p55, p24, p17 - продуктам гена gag - можуть бути визначені на 3-6 тижні після інфікування, але найбільш імуногенними вважаються глікопротеїни, антитіла до яких, як правило, з'являються пізніше і визначаються у 98% інфікованих осіб. Приблизно через три місяці після ситуації ризику можна отримати достовірний (позитивний або негативний) результат про наявність антитіл до ВІЛ в організмі.

Важливо зазначити, що антитіла можуть бути присутніми в крові вже на ранніх термінах після зараження, але їх концентрація буває нижчою за межу чутливості деяких методів обстеження на ВІЛ-інфекцію. В переважної більшості людей вироблення антитіл до ВІЛ починається приблизно через 45 днів після інфікування. Інколи період вироблення антитіл до ВІЛ може розтягнутись до 6-ти місяців, проте це не означає, що ВІЛ-інфекція в організмі відсутня. Про точні терміни здачі аналізу на наявність ВІЛ-інфекції після ризикованої ситуації відповісти складно, оскільки для вироблення необхідної кількості антитіл та антигену, достатнього для її виявлення знадобиться різний часовий проміжок (у зв’язку з індивідуальними особливостями конкретного організму). Згідно з національними медичними протоколами для виключення хибного результату обстеження на ВІЛ рекомендують проходити тестування не раніше 3-6 місяців після ризикованої ситуації.

В період вироблення антитіл до ВІЛ існує найбільший ризик передачі ВІЛ, оскільки в цей момент досягається максимальна концентрація вірусу в крові.

Для ВІЛ-інфекції характерна наявність так званого "періоду вікна" (його ще називають серонегативным, латентним, інфекційним, діагностичним), коли антитіла до ВІЛ у сироватці крові відсутні або їхня кількість настільки незначна, що вони не виявляються сучасними імуноферментними тест-системами для визначення антитіл.

2. Як часто потрібно проходити тест на ВІЛ?

Рекомендується проходити скринінгові тести на ВІЛ під час звичайних регулярних медичних обстежень, на рівні з аналізами крові або сечі.

Незважаючи на ці рекомендації, більшість людей проходять тестування на ВІЛ, якщо опинилися в групі ризику.

У зв'язку з цим, необхідно пройти тест на ВІЛ як мінімум раз на рік, якщо:
  • Ви з кимось використовували одну голку / шприц при споживанні ін'єкційних наркотиків!
  • Ви мали контакти з кров’ю та іншими біологічними рідинами ймовірно інфікованої людини (наприклад, використовували спільні шприци під час вживання ін’єкційних наркотиків або мали контакт з кров'ю або деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.) хворих на ВІЛ - інфекцію;)
  • У вас був незахищений секс (вагінальний, анальний або оральний) з партнером, який не знав про власний ВІЛ-статус

3. Можливі результати тестів

Серед однозначно позитивних і негативних результатів аналізів слід виділити категорію помилкових або сумнівних. Такі ситуації виникають у випадку, якщо була допущена помилка в лабораторних дослідженнях, або ж в організмі людини виробляються антитіла специфічного походження, схожі на антитіла до ВІЛ. Також існує можливість, що аналіз був зданий в період, коли імунна система ще не встигла відреагувати на впровадження вірусу належним чином, і концентрація антитіл занадто мала для визначення.

Хибно-позитивні результати можуть спостерігатися у наступних випадках, при наявності:
  • аутоімунних хвороб;
  • сифілісу;
  • злоякісних новоутворень системи крові;
  • муковісцидозу;
  • сказу;
  • грипу;
  • хронічних хвороб печінки;
  • ниркової недостатності;
  • вагітності або деяких інших фізіологічних станів.
Хибно-негативні результати пов’язані з:
  • відсутністю антитіл у сироватці в період «серологічного вікна»;
  • вродженою агамаглобулінемією;
  • розвитком гіпогамаглобулінемії в пізній стадії хвороби.

4. Види діагностики наявності ВІЛ-інфекції в організмі

В Україні стратегія діагностики ВІЛ-інфекції визначається Наказами МОЗ України № 71 від 22.02.02 р. “Про затвердження Інструкції з організації роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції” та № 639 від 29.08.09 р. “Про затвердження Тимчасового порядку обстеження на ВІЛ-інфекцію із застосуванням швидких тестів, їх використання, зберігання та обліку результатів”.

Згідно з чинним законодавством тестування на ВІЛ в Україні є добровільним (ніхто не може змусити вас проходити тестування на ВІЛ), безкоштовним, конфіденційним (інформація про результати тестування не розголошується третім особам), а за бажанням і анонімним (Ви маєте право не надавати відомості про свої персональні дані). Проходження тестування на ВІЛ в обов'язковому порядку супроводжується до- і післятестовим консультуванням.

Діагностика на наявність ВІЛ-інфекції може здійснюватися такими методами:

  1. Експрес-тестування з застосуванням швидких тестів – використовується для виявлення антитіл до ВІЛ за допомогою діагностичних наборів (тест-систем), що дозволяють отримати результат досить швидко (10-15 хв.).

    Матеріал для дослідження: зразки цільної крові, сироватки або плазми крові.

    Специфіка: даний аналіз виявляє не сам вірус в крові людини, а присутність антитіл до інфекції. Тому для найбільш точних результатів з моменту зараження до здачі крові повинно пройти не менше 10 тижнів. Основними перевагами цих діагностичних наборів є простота і зручність у застосуванні, відсутність необхідності у дорогому обладнанні, швидкість отримання результату (15 хвилин).

    Результат дослідження оцінюють згідно з інструкцією про застосування. При проведенні тестування з використанням швидких тестів може бути отримано негативний, позитивний або сумнівний результат. При отриманні позитивного результату із застосуванням першого швидкого тесту одразу здійснюють додаткове дослідження нового зразка цільної крові другим швидким тестом іншого виробника.

    За наявності позитивного або сумнівного результатів тестування швидкими тестами лікар проводить післятестове консультування і особу направляють до відповідного регіонального Центру СНІДу з метою проведення підтверджувальних досліджень і встановлення діагнозу “ВІЛ-інфекція”.

    Зверніть увагу: результат експрес - тесту не є основою для постановки діагнозу «ВІЛ-інфекція». Його слід обов’язково підтвердити лабораторним тестом.

    Де пройти тестування: можливе в польових умовах, оскільки не потребує спеціального устаткування. Більш детальну інформацію про пункти тестування Ви можете дізнатись за телефоном Гарячої лінії (0 800 500 451), або ж в розділі «Довідник закладів» на сайті.


  2. Імуноферментний аналіз (ІФА) - метод, який визначає усі наявні антитіла до ВІЛ.

    Матеріал для дослідження: кров з вени.

    Специфіка: високочутливий скринінговий метод, що виявляє усі наявні антитіла до ВІЛ.

    Враховуючи особливості проведення ІФА та його оптимізацію під великі об’єми, матеріал для дослідження, переважно, збирають декілька днів. Таким чином результат дослідження стає відомим не одразу. Перевагами методу ІФА є висока діагностична ефективність. Проведення досліджень на антитіла до ВІЛ за допомогою методів ІФА та імунного блоту передбачає наявність добре оснащених діагностичних лабораторій, укомплектованих всім необхідним обладнанням.

    Результат методу підтверджується іншими методами ІФА-тестів в різних комбінаціях, також і за допомогою імунного блоту. Імунний блот — метод, що дає інформацію, до яких саме структур організм обстежуваного виробив антитіла.

    У разі отримання позитивного результату при первинному визначенні антитіл до ВІЛ, зразок сироватки досліджують вдруге з застосуванням тієї ж ІФА-тест-системи. Якщо при повторному тестуванні одержано негативний результат, сироватка вважається такою, що не містить антитіл до ВІЛ.

    У разі отримання позитивного або сумнівного результату при повторному тестуванні, первинну сироватку направляють до лабораторії регіонального центру профілактики та боротьби зі СНІД для проведення підтверджувальних досліджень з використанням 2 або 3 ІФА-тест-систем.

    Де пройти тестування: можливе лише в умовах лабораторій, які атестовані для проведення цього виду дослідження оскільки для проведення дослідження необхідне спеціальне обладнання. Більш детальну інформацію про пункти тестування Ви можете дізнатись за телефоном Гарячої лінії (0 800 500 451), або ж в розділі «Довідник закладів» на сайті.


  3. ПЛР (полімерна ланцюгова реакція) – метод, який дає можливість визначити наявність ВІЛ-інфекції (фрагментів ДНК вірусу в досліджуваному матеріалі) в організмі людини.

    Матеріал для дослідження: кров, слина, сеча, сперма, грудне молоко або статеві виділення, епітеліальні клітини.

    Специфіка: Дає змогу визначити наявність вірусу навіть в «період вікна». Незважаючи на високі показники чутливості, ПЛР слід проводити або спільно з ІФА або з наступним підтвердженням ІФА.

    Дороговартісна процедура, частіше за інші види дослідження дає хибнопозитивні результати у зв’язку з високою чутливістю.

    Де пройти тестування: можливе лише в умовах лабораторій, які атестовані для проведення цього виду дослідження та проводиться спеціально підготовленими фахівцями.

    Більш детальну інформацію про пункти тестування Ви можете дізнатись за телефоном Гарячої лінії (0 800 500 451), або ж в розділі «Довідник закладів» на сайті.


Головна -> Важливе про ВІЛ -> Діагностика

Проект «Загальнонаціональна Гаряча лінія з питань ВІЛ/СНІД та туберкульозу» реалізує Благодійна організація «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу» за фінансової підтримки ВБО «Всеукраїнська Мережа ЛЖВ» за кошти Глобального фонду по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією.