Вчені вирішили з’ясувати, як перехід із одного виду терапії на іншу може впливати на вагу та метаболічні процеси в організмі. Результати виявилися обнадійливими: у деяких людей була прибавка у вазі, але дуже несуттєва.
У людей з ВІЛ, які перейшли з біктегравіру на ін’єкційний каботегравір і рілпівірін, рідко спостерігалися істотні зміни маси тіла, повідомив доктор Даррелл Тан з лікарні Святого Михайла в Торонто на 30-й конференції з ретровірусів та опортуністичних інфекцій (CROI 2023). Дослідження показало, що, незважаючи на те, що учасники відмовлялися від комбінації, що містить тенофовіру алафенамід, препарат, який у поєднанні з інгібітором інтегрази тісно пов’язаний зі збільшенням ваги, лише деякі зазнали суттєвого зниження ваги.
Було показано, що люди, які приймають інгібітори інтегрази як терапію першої лінії, набирають більше ваги, ніж люди, які приймають схеми, що не містять інгібітора інтегрази. Прибавка у вазі максимальна при поєднанні інгібітора інтегрази з тенофовіром алафенамідом.
Не всі інгібітори інтегрази однаково впливають на вагу. Деякі дослідження показали, що люди додають у вазі більше від прийому долутегравира і биктегравира, ніж прийому элвитегравира. Збільшення ваги більше у людей, які одержують лікування першої лінії, ніж у людей, які переходять на інгібітор інтегрази з іншого класу препаратів.
Каботегравір – новий інгібітор інтегрази, який вводять у вигляді ін’єкцій тривалої дії разом з ін’єкцією ненуклеозидного інгібітора зворотної транскриптази рилпівірину кожні два місяці. У клінічних випробуваннях, які призвели до ліцензування препарату пролонгованої дії, не було виявлено суттєвої різниці у додаванні маси тіла між раніше нелікованими людьми, які отримували ін’єкційне лікування, та тими, хто отримував долутегравір, абакавір та ламівудін. Але у людей, які пройшли курс лікування, перехід на ін’єкційне лікування призводив до більшого збільшення ваги, ніж продовження лікування.
У дослідженні взяли участь 687 осіб із ВІЛ. Середній вік учасників становив 37 років, 17% із них були жінками. За випробуваними спостерігали 11 місяців. Частина групи приймала “Біктарві” або вступну пероральну терапію, інша – була на ін’єкційній терапії. В обох групах спостерігалися незначні зміни ваги (мінус 0,4 кг у групі, яка отримувала ін’єкційні препарати, плюс 0,05 кг у групі, яка приймала “Біктарві”).
У цих групах однакових пропорціях спостерігалося збільшення чи втрата ваги. Наприклад, через 12 місяців 14% у кожній групі втратили не менше 5% маси тіла, тоді як 12% у «групі ін’єкцій» та 11% у групі «Біктарві» додали у вазі від 5% до 10%. Щодо обміну речовин, то він не змінився в обох групах. Частка резистентних до інсуліну учасників трохи збільшилася з 43% до 45% у «групі ін’єкцій» і залишилася такою ж у групі «Біктарві».
Автори дослідження кажуть, що їх результати щодо ваги та метаболічних змін підтримують використання ін’єкційного каботегравіру та рилпівірину як підтримуючої терапії. у людей із ВІЛ, які вже мають пригнічене вірусне навантаження.
https://www.aidsmap.com/news/feb-2023/switching-injectable-cabotegravir-and-rilpivirine-rarely-affects-body-weight
Повернутись Назад
Залиште коментар