Непригнічене вірусне навантаження ВІЛ пов’язане з погіршенням здоров’я пацієнтів та подальшим поширенням епідемії ВІЛ. Вчені вирішили з’ясувати, які соціально-демографічні фактори найбільше впливають на неефективність лікування ВІЛ. Дослідження для визначення таких чинників проводилося в Африці.
Експерти проаналізували дані 331 особи з ВІЛ, які отримували антиретровірусну терапію (АРТ). 53% із них були жінками. Непригнічена віремія визначалася як вірусне навантаження у плазмі ≥ 1000 копій/мл.
Через 12 місяців лікування 55% пацієнтів мали невизначене вірусне навантаження, у 45% учасників ВІЛ визначався, 19% мали вірусне навантаження понад 1000 копій.
Аналіз показав, що основними факторами, пов’язаними з вірусною віремією, були:
- вік,
- дохід,
- зайнятість,
- можливість дістатися ВІЛ-центру (транспорт),
- вартість проїзду,
- рівень прихильності.
Експерти не виявили значного зв’язку ефективності лікування зі статтю, сімейним становищем, релігійними поглядами та рівнем освіти.
Дослідники впевнені, що послуги у зв’язку з ВІЛ та АРТ мають бути децентралізовані до рівня центрів, які знаходяться у місцях проживання пацієнтів (або максимально близько від них). Це зведе до мінімуму ймовірність зниження прихильності до АРТ та покращить дотримання режиму лікування. Але тут важливо врахувати ще один фактор ризику – страх розкриття статусу.
Раніше вчені зі США розрахували ризик вірусного рикошету у людей з ВІЛ, які приймають терапію не менше 2 років. Виявилося, що ймовірність активації вірусу може статися у 10% пацієнтів. І основними факторами ризику є куріння, темношкіра раса, використання інгібіторів інтегрази та тривалий період лікування.
Джерело: https://bmcpublichealth.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12889-023-16032-9
Повернутись Назад
Залиште коментар