Майже кожен другий ВІЛ-інфікований протягом свого життя буде відчувати депресію. Чому, і чи винен в цьому вірус?
Приблизно п’ята частина населення землі в якийсь момент свого життя відчуває депресію. Депресія – це дуже поширений психічний розлад, що характеризується поганим настроєм, зниженням самооцінки, песимістичними думками, поганою концентрацією і біологічними симптомами (поганим апетитом і проблемами зі сном), а також відмовою від соціальної активності. Від депресії страждає до половини людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), і ця поширеність в два-чотири рази вище, ніж серед населення в цілому. Депресія – часте супутнє захворювання пов’язане з ВІЛ-інфекцією.
У розвитку депресії у ЛЖВ грають роль багато факторів – фізіологічні, емоційні, соціальні. Деякі з них безпосередньо пов’язані з ВІЛ-інфекцією. Зазвичай це відбувається коли людина дізнається про свій позитивний статус, виникає стрес. Пацієнт задається питаннями: «Який тепер буде моє життя? Що буде з моїм здоров’ям? Мій партнер теж ВІЛ-інфікований»? Але не у всіх стрес проходить, і в залежності від психотипу людини, його імунної системи, стрес може перерости в хронічну депресію і тривати роками.
Прийом ліків змушує ВІЛ-позитивних людей думати про свою інфекції щодня, і думки про те, наскільки їх здоров’я, та й все їхнє життя, залежить від таблеток не дають заспокоїтися.
Дискримінація і стигматизація з боку суспільства або свого безпосереднього оточення, як в професійному, так і в особистому плані – один з основних факторів розвитку депресії. Доведено – стигма, дискримінація та самостигма є причиною депресивних симптомів у більшості ВІЛ-інфікованих.
Ключові групи населення, такі як чоловіки, які практикують секс з чоловіками, трансгендери, споживачі ін’єкційних наркотиків та працівники секс-індустрії більш схильні до депресії.
Наслідки депресивних розладів для здоров’я ЛЖВ можуть бути особливо серйозними. З огляду на, що прогресування депресії пов’язано з більш високим ризиком суїциду і серцево-судинних захворювань і раку. У ЛЖВ депресія може збільшити існуючі захворювання і привести до погіршення здоров’я. Дослідження показали, що депресія не тільки пов’язана з більш високим вірусним навантаженням ВІЛ і меншою кількістю клітин CD4, але також прискорює прогресування СНІДу і підвищує ризик смерті.
Ще один важливий фактор – депресія знижує прихильність до антиретровірусної терапії (АРТ), послаблює її терапевтичний ефект і навіть ставить під загрозу результати лікування. А лікування депресивних станів антидепресантами, навпаки, може підвищити прихильність пацієнтів до АРТ.
Ризик розвитку депресії від помірного до тяжкого ступеня у пацієнтів, які не дотримуються АРТ, в три рази вище, ніж у прихильників терапії. А дослідження, проведене серед ВІЛ-позитивних жінок, які не мають доступу до АРТ в Африці, показало, що люди з депресією мають підвищений ризик прогресування ВІЛ-інфекції.
Сама по собі терапія ВІЛ також може бути джерелом стресу і депресії. Постійна присутність вірусу в центральній нервовій системі може вивільняти прозапальні медіатори (цитокіни) і викликати симптоми депресії.
Є докази, що у деяких людей на ранній стадії розвитку ВІЛ-інфекції виникає пошкодження нейронів, а використання АРТ пов’язано із загостренням депресії, як побічний ефект деяких антиретровірусних препаратів. Хоча багато антидепресанти полегшують симптоми, підвищуючи рівень нейромедіатора серотоніна, ВІЛ здатний змінювати його попередник – амінокислоту триптофан і, таким чином, певною мірою пригнічувати ефективність ліків. Ступінь, з якою препарати проти ВІЛ також можуть сприяти розвитку депресії або викликати її, необхідно з’ясовувати з Вашим лікуючим лікарем в індивідуальному порядку, оскільки тут грають роль різні особливості здоров’я.
Тим не менше, більшість досліджень надають докази ефективності психологічних втручань при депресії у ЛЖВ. Таким чином, повне клінічне обстеження, включаючи оцінку психічного здоров’я, має бути обов’язковим для ЛЖВ.
Якщо у вас депресія обов’язково звертайтеся за допомогою
Повторимо – депресія є найбільш частим нервово-психічним ускладненням у ЛЖВ та може виникати на всіх етапах інфекції. Діагностика депресивного розладу в контексті ВІЛ – постійна проблема для лікарів, яка ускладнюється складними біологічними, психологічними і соціальними факторами. В результаті депресія занадто рідко розпізнається, сприймається серйозно і розглядається як така.
Якщо у вас ознаки депресії обов’язково повідомте про це вашому лікареві, так як зазвичай лікар концентрується на основному лікуванні ВІЛ.
Депресія непроста хвороба, але вона виліковна! Залежно від ступеня тяжкості і форми депресивного розладу можуть використовуватися ліки і різні психотерапевтичні методи. Часто обидві заходи доповнюють один одного.
Діагностика і лікування депресії повинні бути невід’ємною частиною терапії ВІЛ!
Пам’ятайте, при успішному лікуванні ЛЖВ мають шанс на довге і повноцінне життя – точно так само, як люди без ВІЛ! Так що є вагомі причини дивитися в майбутнє з оптимізмом навіть при діагнозі ВІЛ.
Залиште коментар