Благодійна організація «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу»

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФОНД ПРОФІЛАКТИКИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ТА СНІДУ
БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФОНД ПРОФІЛАКТИКИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ТА СНІДУ
з питань туберкульозу
0 800 50 30 80
з питань ВІЛ/СНІД
0 800 500 451
з питань туберкульозу
0 800 50 30 80
з питань ВІЛ/СНІД
0 800 500 451
Потрібна допомога
Ми завжди раді вам допомогти
з питань туберкульозу
0 800 50 30 80
з питань ВІЛ/СНІД
0 800 500 451
Головна > Діагностика

Діагностика ВІЛ

На головну / Про ВІЛ / Діагностика

Тестування на ВІЛ є дуже важливим. Перш за все – це єдиний спосіб дізнатися чи є у вас ВІЛ. І чим раніше буде виявлено ВІЛ-інфекцію в організмі, тим швидше  можна буде розпочати прийом належного лікування, що допоможе зберегти здоров’я. Раннє виявлення також дасть змогу прийняти необхідні вчасні рішення стосовно лікування (у випадку позитивного результату) та подальшої профілактики, в т.ч. і отримання доконтактної профілактики ВІЛ/PrEP (у випадку негативного результату) або ж припинення передачі ВІЛ іншим за рахунок вчасного та належного лікування (у випадку позитивного результату).

На сьогодні, у зв’язку зі значним розвитком діагностичних засобів для виявлення ВІЛ, період серологічного вікна (проміжок часу від ймовірного інфікування до появи антитіл до вірусу) скоротився з 50 до 10 діб від моменту інфікування. Це означає, що ВІЛ-інфекцію може бути виявлено на досить ранньому етапі. 

Антитіла до ВІЛ-інфекції починають вироблятися організмом людини практично одразу після інфікування. Проте час їх появи залежить від багатьох чинників, зокрема і від стану імунної системи людини й властивостей самого вірусу.

 
Приблизно через три місяці після ситуації ризику можна отримати достовірний (позитивний або негативний) результат про наявність антитіл до ВІЛ в організмі.
 
В середньому через 4 тижні (1 місяць) після інфікування ВІЛ специфічні антитіла визначаються у 60-65% випадків, через 6 тижнів (1,5 місяців) – у 80% випадків, через 8 тижнів (2 місяці) – у 90% випадків, через 12 тижнів (3 місяці) – у 95% випадків.
 
 
З багаторічної історії дослідження ВІЛ, в тих випадках, коли можна було точно встановити час інфікування (наприклад, при переливанні інфікованої крові або в разі професійного інфікування медпрацівника) появу антитіл до ВІЛ зафіксовано через 3-12 тижні після інфікування. Вважається, що в 95% людей поява антитіл до ВІЛ відбувається протягом 6-ти місяців після інфікування. Найдовшим з усіх відомих періодів вікна був період тривалістю в 11 місяців – у медичного працівника з США.

В Україні вже доступні ІФА та швидкі тести четвертого покоління, які дозволяють визначити ВІЛ на 11-17 день від моменту інфікування.

При застосуванні тестів третього покоління, які є найбільш поширеними в Україні та на сьогодні застосовуються майже в усіх ЗОЗ країни, період вікна складатиме від 6 до 12 тижнів, в середньому 9 тижнів від моменту інфікування.

Звертаємо вашу увагу: Жоден з існуючих тестів не може виявити ВІЛ-інфекцію в перші  0-10 днів після ймовірного інфікування. А використання ПЛР РНК діагностики (яка дозволяє визначити наявність ВІЛ-інфекції з ранніх термінів) все ще залишається високовартісним та застосовується у виняткових випадках.

Не залежно від статі, віку, національності, сексуальної орієнтації, матеріального достатку або приналежності до якої-небудь соціальної групи рекомендується хоч один раз в житті пройти обстеження на наявність ВІЛ-інфекції в організмі під час звичайних регулярних медичних обстежень, на рівні з аналізами крові або сечі.

 

Проте, все ж таки існує наполеглива рекомендація пройти тестування на наявність ВІЛ-інфекції в організмі для наступних категорій осіб:

Осіб у віці 14 років

осіб, які мали незахищений вагінальний, оральний або анальний секс з більш ніж одним сексуальним партнером за всю свою історію статевих відносин, або з партнером чий ВІЛ- статус їм невідомий

осіб, які схильні до ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки (вживання наркотиків ін’єкційним шляхом з використанням інфікованого інструментарію; ризикована сексуальна поведінка (зокрема випадкові сексуальні контакти, сексуальні контакти без використання презервативів)

осіб, у яких були діагностовано туберкульоз або захворювання, які передаються статевим шляхом (ІПСШ);

вагітним жінкам

осіб, які зазнали сексуального насильства

Нижче знаходиться невелика скринінгова анкета,яка допоможе визначити, чи є ваша поведінка ризикованою, тобто такою, яка теоретично може призвести до інфікування ВІЛ.
Будьте чесні з собою при наданні відповідей!

 

Відповідь “так” хоча б на одне запитання означає, що вам РЕКОМЕНДОВАНО ПРОЙТИ ТЕСТУВАННЯ НА ВІЛ.

 
ЗапитанняЗробіть вибір
Мій статевий партнер і я не проходили тестування на ВІЛ жодного разу в житті

Мій статевий партнер і я не проходили тестування на ВІЛ протягом останніх 3 місяців


Я маю більше одного статевого партнера


У мене був секс без презерватива з кимось, чиєї історії статевих стосунків та/або вживання наркотиків я не знаю


У мене був секс в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння


У мене був анальний секс без використання презерватива


У мене був секс без презерватива з кимось, хто мав більше ніж одного статевого партнера


Я, чи мій статевий партнер вживаю ін`єкційні наркотики й користуюсь з кимось загальним шприцом, голкою


У мене, чи мого статевого партнера є/були інфекції, які передаються статевим шляхом? (хламідіоз, гонорея, сифіліс, трихомоніаз, гепатит)


Я надаю послуги комерційного сексу


Я купую послуги комерційного сексу


Відповідно до діючого наказу N 415 від 19.08.2005 року «Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію»   обов’язковими  мінімальними  вимогами  до  процедури  консультування і тестування на ВІЛ є:

 

Добровільність

 

проведено тільки після усвідомленої та добровільної згоди пацієнта. Це означає, що пацієнту надано зрозумілою для нього мовою у доступній формі достатньо інформації, вінзрозумів позитивні та негативні наслідки виявлення свого ВІЛ-статусу, дав письмово підтверджену згоду на проходження тестування або відмовився від нього чи відклав своє рішення щодо його проходження без будь-якого примусу. Тиск або примушення до проходження тестування неприпустимі. Добровільність передбачає також відсутність примусу щодо прийняття рішення стосовно зміниризикованої поведінки особою, яка звернулась за послугами ДКТ

 

Конфіденційність

 

Інформація, яка стала відома консультанту чи  особі, яка проводила тестування, під час надання послуг ДКТ (факт звернення особи,  зміст отриманих послуг, дані про особисте життя пацієнта, контактні реквізити,  результати тесту тощо), є конфіденційною. Ця інформація може бути передана законним представникам неповнолітнього або недієздатного пацієнта, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства,  дізнання, суду у випадках, передбачених  законами України.  Перед- та післятестове консультування, а також повідомлення про результат тесту слід здійснювати з дотриманням конфіденційності.  Розголошення службовою особою лікувального     закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником  відомостей про проведення медичного огляду   особи на виявлення зараження вірусом  імунодефіциту людини або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних  обов’язків, тягне за собою кримінальну відповідальність

 

Доступність та відсутність дискримінації

 

ДКТ повинне бути доступним всім, хто його   потребує, без будь- якої дискримінації. Це включає:  фізичну доступність – шляхом широкого (в усіх закладах охорони здоров’я незалежно від форм власності, загальноосвітніх,  професійно-технічних та вищих учбових закладах, підприємствах, організаціях, установах, через засоби масової інформації тощо) розповсюдження інформації про заклади, які надають послуги з  ДКТ (адреси, номери телефонів, режим їх  роботи);  економічну доступність: добровільне тестування повинно бути безоплатним для всіх пацієнтів.   Широкому доступу до послуг ДКТ може сприяти   залучення державних, комунальних установ, закладів та організацій, медичних закладів  іншої форми власності, об’єднань громадян, що працюють з різними групами населення, у тому  числі і з груп високого ризику інфікування ВІЛ (програми зменшення шкоди тощо)

 

Достовірність та повнота інформації

 

Кожному, хто має намір пройти тестування,   необхідно запропонувати перед- та післятестове консультування, під час якого надати    інформацію про мету та процедуру тестування,   шляхи передачі, заходи та засоби профілактики  ВІЛ-інфекції, можливі результати тесту, існуючі можливості отримання медичної, психологічної та соціальної допомоги тощо.  Обсяг та форма представленої інформації мають бути достатніми для прийняття усвідомленого   рішення про доцільність та необхідність  тестування, пацієнтам як з позитивним, так і з негативним результатом тесту під час    повідомлення про результат тесту в державному  або комунальному закладі охорони здоров’я та  післятестового консультування необхідно надати інформацію про служби медичної, психологічної, соціальної та юридичної допомоги та в разі   необхідності направити до них.

 

Професійна та технічна досконалість

 

Консультанти повинні мати відповідну підготовку (розділ 5.3 цього Порядку).    Обладнання приміщення повинно сприяти  забезпеченню якісного проведення ДКТ. Для проведення тесту на виявлення антитіл до   ВІЛ використовуються лише зареєстровані та сертифіковані в Україні тест-системи

 

Мобілізація ресурсів

 

Установи, організації та заклади, що надають послуги ДКТ, мають бути обізнані про наявні  додаткові ресурси та співпрацювати з іншими    установами, організаціями та закладами, що  надають медичну, психологічну, соціальну, правову та інші види допомоги

Станом на сьогодні питання тестування на ВІЛ регулюється діючим нормативно-правовим документом, а саме: «Порядок проведення тестування на ВІЛ-інфекцію та забезпечення якості досліджень» (затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України 05 квітня 2019 року № 794).

Обстеження на ВІЛ-інфекцію здійснюється шляхом виявлення та підтвердження наявності серологічних маркерів ВІЛ (антитіл до ВІЛ 1/2, антигену р24 ВІЛ-1) .

 

Виявлення серологічних маркерів ВІЛ здійснюється за допомогою:

 
  • швидких тестів;
  • інструментальних методів дослідження (імуноферментний, імуно- (електро-) хемілюмінесцентний);
  • додаткових тестів, дозволених до використання в Україні відповідно до чинних нормативних документів. Додаткові тести, призначені для виявлення специфічних антитіл до окремих антигенів ВІЛ, використовуються для уточнення результатів підтверджувальних досліджень та в окремих випадках – під час взяття під медичний нагляд.
 

Зверніть увагу: Вибір методів дослідження під час тестування на ВІЛ залежить від наявності лабораторного обладнання у закладах охорони здоров’я та кількості зразків, що досліджуються протягом робочого дня.

Якщо навантаження становить до 40 досліджень на день, рекомендовано застосування швидких тестів, якщо понад 40 досліджень на день – застосування інструментальних методів дослідження.

Для тестування використовуються медичні вироби, допущені на ринок у порядку, визначеному законодавством України. На скринінговому етапі використовуються медичні вироби з найвищими показниками чутливості (100 % – для інструментальних методів дослідження та не менше ніж 99 % – для швидких тестів), на підтверджувальному етапі – з найвищими показниками специфічності (не менше ніж 99 % для всіх типів медичних виробів).

Специфічність (specificity) – ймовірність того, що  тест на ВІЛ дасть змогу точно ідентифікувати зразки, що не містять антитіл до ВІЛ 1/2 та/або антигену p24 ВІЛ-1.  Тобто  це здатність тест-систем виявляти тих, що дають помилкову реакцію.

Чутливість (sensitivity) – ймовірність того, що набір тестів на ВІЛ дасть змогу точно ідентифікувати всі зразки, що містять антитіла до ВІЛ 1/2 та/або антиген p24 ВІЛ. Тобто це здатність тест-системи виявляти максимальну кількість дійсно позитивних сироваток крові.

Обстеження на ВІЛ-інфекцію передбачає проведення лабораторних досліджень у декілька етапів:

  1. скринінговий етап (виявлення серологічних маркерів ВІЛ)
  2. верифікаційний етап для підтвердження наявності серологічних маркерів ВІЛ (підтверджувальний етап)
  3. ідентифікаційний етап (обстеження під час взяття під медичний нагляд або перед призначенням АРТ особі з позитивним ВІЛ-статусом)

На кожному з етапів можуть використовуватися як інструментальні методи дослідження, так і швидкі тести.

Станом на сьогодні питання тестування на ВІЛ регулюється діючим нормативно-правовим документом, а саме: «Порядок проведення тестування на ВІЛ-інфекцію та забезпечення якості досліджень» (затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України 05 квітня 2019 року № 794).

 

Знання свого ВІЛ-статусу є найважливішим елементом в стратегії профілактики ВІЛ.
Знаючи свій ВІЛ-статус ви допомагаєте вберегти своє здоров’я та оберігаєте здоров’я своїх близьких.
Процедура тестування на ВІЛ проста (можна пройти тестування швидкими тестами і отримати результат через 15 хвилин) та доступна (процедура тестування є безкоштовною та доступною в переважній більшості медичних закладів в т.ч. і у сімейного лікаря).

Знання свого ВІЛ – негативного статусу дасть можливість:

  • Замислитись, як уникнути інфікування в майбутньому та вжити всіх необхідних профілактичних заходів, щоб уникнути інфікування ВІЛ в майбутньому (використовувати презервативи при статевих контактах, використовувати лише стерильний одноразовий інструментарій для ін’єкцій).
  • Позбутись страхів пов’язаних з вірогідним інфікуванням ВІЛ.

Знання свого ВІЛ – позитивного статусу дасть можливість:

  • Захистити свого партнера від інфікування.
  • Отримати належний медичний догляд та безоплатне лікування. За умови належного лікування  та виконання всіх рекомендацій лікаря, людина, яка живе з ВІЛ може жити абсолютно повноцінним, довгим життям.
  • Отримання належного лікування дасть змогу знизити рівень вірусного навантаження до невизначеного рівня. Невизначуване вірусне навантаження означає, що рівень ВІЛ в крові є занадто низьким, щоб тест-система його виявила. Люди, що живуть з ВІЛ, які підтримують невизначне вірусне навантаження не несуть ризику передачі ВІЛ іншим.
  • Зменшити ризик виникнення супутніх хвороб та інфекцій на фоні зниженого імунітету.
  • Подбати про здоров’я майбутньої дитини. При плануванні народження дитини, варто бути впевненими, що ви не інфікуєте ВІЛ-інфекцією дитину. Адже без належного медичного догляду та отримання лікування ВІЛ передається від інфікованої матері як в період вагітності, так і під час пологів або грудному вигодовуванні.

Тестування на ВІЛ є дуже важливим. Перш за все – це єдиний спосіб дізнатися чи є у вас ВІЛ. І чим раніше буде виявлено ВІЛ-інфекцію в організмі, тим швидше  можна буде розпочати прийом належного лікування, що допоможе зберегти здоров’я. Раннє виявлення також дасть змогу прийняти необхідні вчасні рішення стосовно лікування (у випадку позитивного результату) та подальшої профілактики, в т.ч. і отримання доконтактної профілактики ВІЛ/PrEP (у випадку негативного результату) або ж припинення передачі ВІЛ іншим за рахунок вчасного та належного лікування (у випадку позитивного результату).

 

На сьогодні, у зв’язку зі значним розвитком діагностичних засобів для виявлення ВІЛ, період серологічного вікна (проміжок часу від ймовірного інфікування до появи антитіл до вірусу) скоротився з 50 до 10 діб від моменту інфікування. Це означає, що ВІЛ-інфекцію може бути виявлено на досить ранньому етапі. 

 

Антитіла до ВІЛ-інфекції починають вироблятися організмом людини практично одразу після інфікування. Проте час їх появи залежить від багатьох чинників, зокрема і від стану імунної системи людини й властивостей самого вірусу.

 
Приблизно через три місяці після ситуації ризику можна отримати достовірний (позитивний або негативний) результат про наявність антитіл до ВІЛ в організмі.
 
В середньому через 4 тижні (1 місяць) після інфікування ВІЛ специфічні антитіла визначаються у 60-65% випадків, через 6 тижнів (1,5 місяців) – у 80% випадків, через 8 тижнів (2 місяці) – у 90% випадків, через 12 тижнів (3 місяці) – у 95% випадків.
 
 
З багаторічної історії дослідження ВІЛ, в тих випадках, коли можна було точно встановити час інфікування (наприклад, при переливанні інфікованої крові або в разі професійного інфікування медпрацівника) появу антитіл до ВІЛ зафіксовано через 3-12 тижні після інфікування. Вважається, що в 95% людей поява антитіл до ВІЛ відбувається протягом 6-ти місяців після інфікування. Найдовшим з усіх відомих періодів вікна був період тривалістю в 11 місяців – у медичного працівника з США.

 

В Україні вже доступні ІФА та швидкі тести четвертого покоління, які дозволяють визначити ВІЛ на 11-17 день від моменту інфікування.

 

При застосуванні тестів третього покоління, які є найбільш поширеними в Україні та на сьогодні застосовуються майже в усіх ЗОЗ країни, період вікна складатиме від 6 до 12 тижнів, в середньому 9 тижнів від моменту інфікування.

 

Звертаємо вашу увагу: Жоден з існуючих тестів не може виявити ВІЛ-інфекцію в перші  0-10 днів після ймовірного інфікування. А використання ПЛР РНК діагностики (яка дозволяє визначити наявність ВІЛ-інфекції з ранніх термінів) все ще залишається високовартісним та застосовується у виняткових випадках.

Не залежно від статі, віку, національності, сексуальної орієнтації, матеріального достатку або приналежності до якої-небудь соціальної групи рекомендується хоч один раз в житті пройти обстеження на наявність ВІЛ-інфекції в організмі під час звичайних регулярних медичних обстежень, на рівні з аналізами крові або сечі.

Проте, все ж таки існує наполеглива рекомендація пройти тестування на наявність ВІЛ-інфекції в організмі для наступних категорій осіб:

Осіб у віці 14 років
осіб, які мали незахищений вагінальний, оральний або анальний секс з більш ніж одним сексуальним партнером за всю свою історію статевих відносин, або з партнером чий ВІЛ- статус їм невідомий
осіб, які схильні до ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки (вживання наркотиків ін’єкційним шляхом з використанням інфікованого інструментарію; ризикована сексуальна поведінка (зокрема випадкові сексуальні контакти, сексуальні контакти без використання презервативів)
осіб, у яких були діагностовано туберкульоз або захворювання, які передаються статевим шляхом (ІПСШ);
вагітним жінкам
осіб, які зазнали сексуального насильства

Нижче знаходиться невелика скринінгова анкета,яка допоможе визначити, чи є ваша поведінка ризикованою, тобто такою, яка теоретично може призвести до інфікування ВІЛ. Будьте чесні з собою при наданні відповідей!

Відповідь “так” хоча б на одне запитання означає, що вам РЕКОМЕНДОВАНО ПРОЙТИ ТЕСТУВАННЯ НА ВІЛ.

Запитання Зробіть вибір
Мій статевий партнер і я не проходили тестування на ВІЛ жодного разу в житті

Мій статевий партнер і я не проходили тестування на ВІЛ протягом останніх 3 місяців

Я маю більше одного статевого партнера

У мене був секс без презерватива з кимось, чиєї історії статевих стосунків та/або вживання наркотиків я не знаю

У мене був секс в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння

У мене був анальний секс без використання презерватива

У мене був секс без презерватива з кимось, хто мав більше ніж одного статевого партнера

Я, чи мій статевий партнер вживаю ін`єкційні наркотики й користуюсь з кимось загальним шприцом, голкою

У мене, чи мого статевого партнера є/були інфекції, які передаються статевим шляхом? (хламідіоз, гонорея, сифіліс, трихомоніаз, гепатит)

Я надаю послуги комерційного сексу

Я купую послуги комерційного сексу

Відповідно до діючого наказу N 415 від 19.08.2005 року «Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію»   обов’язковими  мінімальними  вимогами  до  процедури  консультування і тестування на ВІЛ є:

 

Добровільність

 

проведено тільки після усвідомленої та добровільної згоди пацієнта. Це означає, що пацієнту надано зрозумілою для нього мовою у доступній формі достатньо інформації, вінзрозумів позитивні та негативні наслідки виявлення свого ВІЛ-статусу, дав письмово підтверджену згоду на проходження тестування або відмовився від нього чи відклав своє рішення щодо його проходження без будь-якого примусу. Тиск або примушення до проходження тестування неприпустимі. Добровільність передбачає також відсутність примусу щодо прийняття рішення стосовно зміниризикованої поведінки особою, яка звернулась за послугами ДКТ

 

Конфіденційність

 

Інформація, яка стала відома консультанту чи  особі, яка проводила тестування, під час надання послуг ДКТ (факт звернення особи,  зміст отриманих послуг, дані про особисте життя пацієнта, контактні реквізити,  результати тесту тощо), є конфіденційною. Ця інформація може бути передана законним представникам неповнолітнього або недієздатного пацієнта, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства,  дізнання, суду у випадках, передбачених  законами України.  Перед- та післятестове консультування, а також повідомлення про результат тесту слід здійснювати з дотриманням конфіденційності.  Розголошення службовою особою лікувального     закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником  відомостей про проведення медичного огляду   особи на виявлення зараження вірусом  імунодефіциту людини або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних  обов’язків, тягне за собою кримінальну відповідальність

 

Доступність та відсутність дискримінації

 

ДКТ повинне бути доступним всім, хто його   потребує, без будь- якої дискримінації. Це включає:  фізичну доступність – шляхом широкого (в усіх закладах охорони здоров’я незалежно від форм власності, загальноосвітніх,  професійно-технічних та вищих учбових закладах, підприємствах, організаціях, установах, через засоби масової інформації тощо) розповсюдження інформації про заклади, які надають послуги з  ДКТ (адреси, номери телефонів, режим їх  роботи);  економічну доступність: добровільне тестування повинно бути безоплатним для всіх пацієнтів.   Широкому доступу до послуг ДКТ може сприяти   залучення державних, комунальних установ, закладів та організацій, медичних закладів  іншої форми власності, об’єднань громадян, що працюють з різними групами населення, у тому  числі і з груп високого ризику інфікування ВІЛ (програми зменшення шкоди тощо)

 

Достовірність та повнота інформації

 

Кожному, хто має намір пройти тестування,   необхідно запропонувати перед- та післятестове консультування, під час якого надати    інформацію про мету та процедуру тестування,   шляхи передачі, заходи та засоби профілактики  ВІЛ-інфекції, можливі результати тесту, існуючі можливості отримання медичної, психологічної та соціальної допомоги тощо.  Обсяг та форма представленої інформації мають бути достатніми для прийняття усвідомленого   рішення про доцільність та необхідність  тестування, пацієнтам як з позитивним, так і з негативним результатом тесту під час    повідомлення про результат тесту в державному  або комунальному закладі охорони здоров’я та  післятестового консультування необхідно надати інформацію про служби медичної, психологічної, соціальної та юридичної допомоги та в разі   необхідності направити до них.

 

Професійна та технічна досконалість

 

Консультанти повинні мати відповідну підготовку (розділ 5.3 цього Порядку).    Обладнання приміщення повинно сприяти  забезпеченню якісного проведення ДКТ. Для проведення тесту на виявлення антитіл до   ВІЛ використовуються лише зареєстровані та сертифіковані в Україні тест-системи

 

Мобілізація ресурсів

 

Установи, організації та заклади, що надають послуги ДКТ, мають бути обізнані про наявні  додаткові ресурси та співпрацювати з іншими    установами, організаціями та закладами, що  надають медичну, психологічну, соціальну, правову та інші види допомоги

Станом на сьогодні питання тестування на ВІЛ регулюється діючим нормативно-правовим документом, а саме: «Порядок проведення тестування на ВІЛ-інфекцію та забезпечення якості досліджень» (затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України 05 квітня 2019 року № 794).

 

Обстеження на ВІЛ-інфекцію здійснюється шляхом виявлення та підтвердження наявності серологічних маркерів ВІЛ (антитіл до ВІЛ 1/2, антигену р24 ВІЛ-1) .

 

Виявлення серологічних маркерів ВІЛ здійснюється за допомогою:

 
  • швидких тестів;
  • інструментальних методів дослідження (імуноферментний, імуно- (електро-) хемілюмінесцентний);
  • додаткових тестів, дозволених до використання в Україні відповідно до чинних нормативних документів. Додаткові тести, призначені для виявлення специфічних антитіл до окремих антигенів ВІЛ, використовуються для уточнення результатів підтверджувальних досліджень та в окремих випадках – під час взяття під медичний нагляд.
 

Зверніть увагу: Вибір методів дослідження під час тестування на ВІЛ залежить від наявності лабораторного обладнання у закладах охорони здоров’я та кількості зразків, що досліджуються протягом робочого дня.

 

Якщо навантаження становить до 40 досліджень на день, рекомендовано застосування швидких тестів, якщо понад 40 досліджень на день – застосування інструментальних методів дослідження.

Для тестування використовуються медичні вироби, допущені на ринок у порядку, визначеному законодавством України. На скринінговому етапі використовуються медичні вироби з найвищими показниками чутливості (100 % – для інструментальних методів дослідження та не менше ніж 99 % – для швидких тестів), на підтверджувальному етапі – з найвищими показниками специфічності (не менше ніж 99 % для всіх типів медичних виробів).

 

Специфічність (specificity) – ймовірність того, що  тест на ВІЛ дасть змогу точно ідентифікувати зразки, що не містять антитіл до ВІЛ 1/2 та/або антигену p24 ВІЛ-1.  Тобто  це здатність тест-систем виявляти тих, що дають помилкову реакцію.

 

Чутливість (sensitivity) – ймовірність того, що набір тестів на ВІЛ дасть змогу точно ідентифікувати всі зразки, що містять антитіла до ВІЛ 1/2 та/або антиген p24 ВІЛ. Тобто це здатність тест-системи виявляти максимальну кількість дійсно позитивних сироваток крові.

 

Обстеження на ВІЛ-інфекцію передбачає проведення лабораторних досліджень у декілька етапів:

  1. скринінговий етап (виявлення серологічних маркерів ВІЛ)
  2. верифікаційний етап для підтвердження наявності серологічних маркерів ВІЛ (підтверджувальний етап)
  3. ідентифікаційний етап (обстеження під час взяття під медичний нагляд або перед призначенням АРТ особі з позитивним ВІЛ-статусом)

 

На кожному з етапів можуть використовуватися як інструментальні методи дослідження, так і швидкі тести.

Станом на сьогодні питання тестування на ВІЛ регулюється діючим нормативно-правовим документом, а саме: «Порядок проведення тестування на ВІЛ-інфекцію та забезпечення якості досліджень» (затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України 05 квітня 2019 року № 794).

 

 

Знання свого ВІЛ-статусу є найважливішим елементом в стратегії профілактики ВІЛ.
Знаючи свій ВІЛ-статус ви допомагаєте вберегти своє здоров’я та оберігаєте здоров’я своїх близьких.
Процедура тестування на ВІЛ проста (можна пройти тестування швидкими тестами і отримати результат через 15 хвилин) та доступна (процедура тестування є безкоштовною та доступною в переважній більшості медичних закладів в т.ч. і у сімейного лікаря).

 

Знання свого ВІЛ – негативного статусу дасть можливість:

  • Замислитись, як уникнути інфікування в майбутньому та вжити всіх необхідних профілактичних заходів, щоб уникнути інфікування ВІЛ в майбутньому (використовувати презервативи при статевих контактах, використовувати лише стерильний одноразовий інструментарій для ін’єкцій).
  • Позбутись страхів пов’язаних з вірогідним інфікуванням ВІЛ.

 

Знання свого ВІЛ – позитивного статусу дасть можливість:

  • Захистити свого партнера від інфікування.
  • Отримати належний медичний догляд та безоплатне лікування. За умови належного лікування  та виконання всіх рекомендацій лікаря, людина, яка живе з ВІЛ може жити абсолютно повноцінним, довгим життям.
  • Отримання належного лікування дасть змогу знизити рівень вірусного навантаження до невизначеного рівня. Невизначуване вірусне навантаження означає, що рівень ВІЛ в крові є занадто низьким, щоб тест-система його виявила. Люди, що живуть з ВІЛ, які підтримують невизначне вірусне навантаження не несуть ризику передачі ВІЛ іншим.
  • Зменшити ризик виникнення супутніх хвороб та інфекцій на фоні зниженого імунітету.
  • Подбати про здоров’я майбутньої дитини. При плануванні народження дитини, варто бути впевненими, що ви не інфікуєте ВІЛ-інфекцією дитину. Адже без належного медичного догляду та отримання лікування ВІЛ передається від інфікованої матері як в період вагітності, так і під час пологів або грудному вигодовуванні.

вгору