Імуноблотинг: найчастіше цей метод використовується для підтвердження  результатів  скринінгового дослідження.

Матеріал для дослідження: кров з вени.

Специфіка: Оскільки даний метод є верифікаційним, він застосовується  тільки після отримання позитивного результату скринінг-тесту.  З допомогою цього методу можна отримати інформацію, до яких саме антигенів ВІЛ організм обстежуваного виробив антитіла.

Дослідження  методом  імунного  блоту здійснюють у таких випадках:

• при обстеженні дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, у віці 18 місяців (за наявності позитивних результатів ТІФА);
• дітей у віці  старше  18  місяців,  яким  вперше  проводили тестування на антитіла до ВІЛ (за наявності позитивних результатів ТІФА);
• при обстеженні вагітних жінок  при  взятті  на  диспансерний облік.

Позитивний  результат – виявлення у сироватці  антитіл до двох  (із трьох можливих) вірусних білків з групи env з наявністю або відсутністю білків —продуктів інших структурних генів (gag, pol). У 99,9% випадків позитивний результат вказує на наявність ВІЛ-інфекції в організмі.

Негативний результат – відсутність антитіл до вірусоспецифічних білків.

Невизначений (сумнівний) результат -виявлення в сироватці антитіл до білків з груп gag, pol. Сумнівний результат імунного блотингу може виявлятися при:

• початкових стадіях ВІЛ-інфікування;
• туберкульозі;
• онкологічних захворюваннях;
• вагітності;
• частих трансфузіях крові.