Американські вчені оцінили, як вигорання медичних працівників впливає на надання допомоги людям із ВІЛ. Мета дослідження – зрозуміти, які фактори заважають лікарям та фахівцям ефективно допомагати пацієнтам.
Дослідження
У дослідженні брали участь 86 фахівців, які працюють із людьми, які живуть із ВІЛ. Серед них 95% – лікарі, 5% – фахівці з розширеними повноваженнями. Усі вони заповнили анкети, де розповіли про бар’єри у роботі, про особистий досвід вигорання, а також поділилися проблемами своїх пацієнтів.
Як показав аналіз, нестача ресурсів у фахівців заважає їм приділяти достатньо часу своїм пацієнтам. Так, 48% медичних працівників регулярно стикаються з моральним виснаженням, а 35% — із нестачею часу. Це позначається на лікуванні та прихильності до терапії, а також на ефективності роботи лікарів.
Вчені виявили значний зв’язок між втомою та станом емоційного навантаження: 62% фахівців повідомили про професійне вигорання. Серед них 57% заявили про емоційне виснаження, а 26% — про недостатню підтримку з боку колег.
Також респонденти повідомили про те, що багато їхніх пацієнтів зазнають соціальних труднощів. Це також впливає на ефективність лікування. Найчастіше пацієнти стикаються з фінансовими (60%) та транспортними (49%) труднощами, з нестачею продовольства (33%) та нестабільним житлом (33%).
Висновки
В результаті дослідження вчені виявили низку соціальних потреб, пов’язаних з ВІЛ-інфікованими пацієнтами, та фактори, що призводять до професійного вигорання серед медичних працівників, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим.
Результати підкреслюють взаємозв’язок між соціальними детермінантами здоров’я, особливо захворюваннями, що можна вилікувати та яким можна запобігти (як ВІЛ) та професійним вигоранням медичних працівників. Ці висновки відкривають шлях для подальших досліджень цієї теми. Крім того, ці висновки можуть допомогти у розробці майбутньої політики, спрямованої на покращення систем підтримки медичних працівників та покращення умов їх роботи.