Благодійна організація «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу»

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФОНД ПРОФІЛАКТИКИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ТА СНІДУ
БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФОНД ПРОФІЛАКТИКИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ТА СНІДУ
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД
Потрібна допомога
Ми завжди раді вам допомогти
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД

Імунізація дітей ВІЛ-інфікованих матерів

Проблема ВІЛ-інфекції у нашій країні набуває останні роки великого значення. За даними статистики щороку народжується від 6 до 7 тисяч дітей від ВІЛ-інфікованих жінок і близько 1,6 на 1000 новонароджених у світі складають ВІЛ-позитивні.

До встановлення кінцевого діагнозу, коли питання інфікування дитини не вирішене, необхідно терміново вирішити інше питання – попередження крапельних інфекцій. Вакцинація має найважливіше значення, бо у ВІЛ-інфікованих дітей вище захворюваність інфекціями. Частіше розвиваються тяжкі форми, висока летальність. Зараз ВООЗ рекомендує проводити імунізацію хворих дітей при усіх стадіях ВІЛ-інфекції інактивованими препаратами: АКДС, АДС-і, АДС-М – анатоксинами; вакцинами проти гепатиту В, поліомієліту, грипу, а також проти пневмококової, менінгококової інфекцій і проти захворювань, що викликаються Haemophilus influenzae типу В. Вважається, що ВІЛ-інфіковані діти здатні розвивати як клітинну, так і гуморальну імунну відповідь, але титри антитіл можуть бути низькими або швидко знижуватися нижче захисного рівня. Це вказує на доцільність серологічного контролю і введення додаткових доз вакцини у разі слабкої відповіді на імунізацію.

ВООЗ рекомендує також вакцинацію ВІЛ-інфікованих проти корі, краснухи, паротиту. У літературі існують дані як про безпеку і ефективність вакцинації ВІЛ-інфікованих живими вакцинами, так і відомості про можливий розвиток вакциноасоційованих захворювань, зниження рівня СD4+ лімфоцитів і збільшення вірусного навантаження у поствакцинальному періоді. Також відмічається, що частота специфічних поствакцинальних реакцій на корьову вакцину у ВІЛ-інфікованих дітей і ВІЛ-негативних не відрізняється, але відсоток сероконверсії й титри антитіл нижче у ВІЛ-позитивних, головним чином за рахунок дітей з більш низьким рівнем СD4 + лімфоцитів. Знижена імунна відповідь є підставою для рекомендацій по введенню другої дози у можливо більш близький період (через 4 тижні) після першої дози, хоча, на думку раду авторів, повторна доза не набагато покращує результати вакцинації (Kroon F. еt al, 1995).

В Росії дотепер відсутній єдиний методологічний підхід до імунізації дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, що стало приводом для авторів статті запропонувати тактику вакцинації, що враховує організаційні, соціальні й клінічні аспекти, й оцінити ефективність й безпечність імунізації таких дітей. Усі діти, народжені від ВІЛ-інфікованих матерів, після виписки з пологового будинку перебувають під наглядом дитячої поліклініки за місцем проживання і/або міським (обласним) Центром профілактики та боротьби зі СНІДом, де їх планово обстежують і консультують. Усі медичні документи дитини (в т.ч. карта профілактичних щеплень – ф. 065/у) маркуються встановленим шифром:R.75 (контакт), В.23 (ВІЛ-інфекція). Медичні працівники зобов’язані зберігати лікарняну таємницю про ВІЛ-статус дитини.

Усіх дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, ще до встановлення остаточного діагнозу щеплять усіма неживими вакцинами. Питання про введення живих вакцин вирішується після уточнення діагнозу дитини. При виключенні ВІЛ-інфекції і відміні діагнозу “Перинатальний контакт з ВІЛ-інфекцією”, дітей вважають здоровими і щеплять згідно календаря щеплень. Дітям з встановленим діагнозом “ВІЛ-інфікування” (В.23) до введення живих вакцин проводять імунологічне дослідження для виключення імунодефіциту. За відсутності імунодефіциту вводять живі вакцини у відповідності до календаря щеплень. При наявності у дитини імунодефіциту введення живих вакцин протипоказане. Дітям з ВІЛ-інфекцією третьої стадії по закінченню повного курсу щеплень доцільно визначення титрів специфічних антитіл.

Профілактика гепатиту В

Перше щеплення проводять у перші 12 годин життя у пологовому будинку (незалежно від наявності контактів з гепатитом В), з подальшою імунізацією за схемою 0-1-2-12 (4 щеплення з інтервалом 1, 2 и 12 місяців після першого щеплення). Якщо стан дитини не дозволяє провести вакцинацію у перші 12 годин, то щеплення проводять одразу ж після стабілізації стану дитини у пологовому будинку або у стаціонарі, куди переведена дитина, або у поліклініці за місцем проживання. Схема вакцинації зберігається і вакцинація виконується разом з іншими плановими щепленнями.

Профілактика туберкульозу

У пологовому будинку вакцинацію не проводять. У подальшому імунізація проводиться  БЦЖ-М вакциною. Питання про вакцинацію вирішують після остаточного діагнозу дитини у 18 місяців. По досягненню 18 місяців:

  • Дітей з відміненим діагнозом “Перинатальний контакт” и з підтвердженим діагнозом “ВІЛ-інфікування” без імунодефіциту щеплять БЦЖ-М вакциною одразу після уточнення діагнозу з попередньою постановкою проби Манту;
  • Дітям з клінічними проявами ВІЛ-інфекції введення вакцини БЦЖ-М протипоказане;
  • Реакцію Манту дітям, яким проводилося щеплення, роблять на загальних підставах раз на рік, не щепленим – раз на 6 місяців;
  • Якщо дитина з діагнозом “Перинатальний контакт по ВІЛ” буде знаходитися  у епідемічно несприятливих умовах з туберкульозу (наприклад, сімейний контакт) питання про його імунізацію БЦЖ-М вакциною до 18 місячного віку має бути вирішене індивідуально разом із фтизіатром, з обов’язковим імунологічним обстеженням до щеплення.

Профілактика поліомієліту

Імунізація інактивованою вакциною бажана для усіх ВІЛ-інфікованих дітей і дітей з перинатальним контактом. При неможливості скористатися інактивованою вакциною, цим дітям призначають живу поліомієлітну вакцину, але лише за відсутності контакту у них з хворими на СНІД у сім’ї або будинку дитини. Дітям з клінічними проявами ВІЛ-інфекції призначають лише інактивовану вакцину проти поліомієліту (Імовакс Поліо, Тетракок).

Інактивовану вакцину ввадять з 3-х місяців за схемою:

  • Вакциною Тетракок у 3 місяці, 4,5 місяці, 6 місяців, 18 місяців с продовженням ревакцинації у 6 років і 14 років вакциною Імовакс Поліо;
  • Вакциною Імовакс Поліо – в 3 місяці, 4,5 місяці, 6 місяців, 18 місяців, 6 і 14 років.

Профілактика коклюшу, дифтерії, правцю

Усім ВІЛ-інфікованим, хворим на СНІД і дітям з перинатальним контактом з ВІЛ-інфекцією застосовують вакцину АКДП або Тетракок, які вводять з 3-х місяців у відповідності до календаря профілактичних щеплень. Вакцину АКДП застосовують одночасно з вакциною проти поліомієліту. Дітям, хворим на СНІД – лише з інактивованою вакциною (Імовакс Поліо), у різні ділянки тіла, у різних шприцах (або використовують вакцину Тетракок). При наявності протипоказань до використання вакцин АКДП і Тетракок вводять анатоксини АКДП (ДТ ВАКС) или АДП-М (ИМОВАКС ДТ АДЮЛЬТ) за схемою введення цих препаратів. Дітям, хворим на СНІД, з вираженим клітинним імунодефіцитом (загальне число лімфоцитів менше за 1000 х 106/л або Сd4+ лімфоцитів менше  за 25% від вікової норми), рекомендується контроль титрів протидифтерійних антитіл через 1-2 місяці після закінченого курсу імунізації. Якщо титри антитіл нижче захисного рівня, проводять додаткове введення АДП-М анатоксину з наступним контролем титрів антитіл.

Профілактика корі, епідемічного паротиту і краснухи

Використовують живі вірусні вітчизняні вакцини проти корі, паротиту, краснухи, також зарубіжні, переважно асоційовані (Приорикс, ММР II) або монопрепарати (Рувакс, Рудивакс, Ервевакс). Вакцинація проводиться лише після остаточного встановлення діагнозу. Дітей з перинатальним контактом і ВІЛ-інфікованих без клінічних проявів щеплять у відповідності до національного календаря щеплень. Дітям з клінічними проявами ВІЛ-інфекції та ознаками імунодефіциту введення живих вакцин проти корі, краснухи, паротиту протипоказане. При контакті з корю проводиться імуноглобулінопрофілактика.

Додаткова вакцинація

Дітям з ВІЛ-інфекцією слід рекомендувати також додаткову імунізацію проти інфекцій: гемофільної, пневмококової, менінгококової, грипу, гепатиту А у відповідності до інструкцій по застосуванню вакцин. При імунізації дітей враховують усі супутні захворювання. Селективна імунізація показана дітям з перинатальним контактом, ВІЛ-інфікованим, хворим на СНІД.

Профілактика грипу:

Вбитою, інактивованою, розщепленою або субодиничною грипозною вакциною, починаючи з 6 місяців життя, щороку (Гриппол, Флюарикс, Агриппал, Ваксигрипп, Бегривак, Инфлювак)

Профілактика захворювань, що викликаються Haemophilus influenzae типу В:

Використовують зарубіжну вакцину Акт-ХИБ – з 3-х місяців; вакцину АКТ-ХИБ можна сполучати зо всіма зарубіжними й вітчизняними препаратами, що використовуються у рамках російського календаря щеплень, доцільно сполучення з вакцинами АКДП+ ІПВ або Тетракок у 3; 4,5; 6; 18 місяців. Схеми вакцинації:

  • Дітям у віці від 3 до 6 місяців вакцинацію проводять трикратно з інтервалом у 1-2 місяці і однократно ревакцинують через 12 місяців після введення третьої дози;
  • Дітям у віці від 6 до 12 місяців проводять 2 ін’єкції з інтервалом у 1-2 місяці з ревакцинацією через12 місяців після введення другої дози;
  • Дітей старше 1 року і дорослих щеплять однократно

Профілактика пневмококової інфекції:

Щеплять зарубіжною полісахаридною вакциною з 2-х років за графіком, відповідно до інструкції до препарату (при реєстрації у країні  кон’югованих вакцин – з 3-х місяців). Схема імунізації: однократна вакцинація, ревакцинація не раніше ніж через 3 роки, також  однократно.

Профілактика менінгококової інфекції:

Щеплять полісахаридними вакцинами – з одного року при епідемічному підйомі захворюваності менінгококами групи А й С і з 3-х місячного віку контактним з сімейних або побутових осередків (при реєстрації осередків менінгококів А і/або С). Схема імунізації: однократна вакцинація (дітям до 2-х років – двічі з інтервалом у 3 місяці), ревакцинація через 3 роки.

Профілактика гепатиту А:

Щеплять вбитою вакциною (Хаврикс – з 1 року, Аваксим, ВАКТА, ГепАинВак – з 2х років) особливо дітям спеціалізованих закладів з цілодобовим перебуванням. Не щепленим дітям при контакті з гепатитом А вводять імуноглобулін. Схема вакцинації: два введення препарату з інтервалом у 6-12 місяців; особам з імунними порушеннями й тими, що знаходяться у діализі, вакцину вводять двічі з інтервалом у 1 місяць і ревакцинацією через 6-12 місяців після другої дози однократно.

У відповідності до запропонованої тактики, проведена імунізація дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, що знаходяться у будинку дитини №10. Щеплення  АКДП (45 дітей не інфікованих і з підтвердженим діагнозом ВІЛ-інфекція В.23. – 8 дітей), проти гепатиту В (53 дитини), проти гепатит А (15 дітей), БЦЖ-М (5 дітей – один з ВІЛ-інфекцією, 4 – не інфікованих), живою противокорьовою вакциною – одна ВІЛ-інфікована дитина (титр противокорьових антитіл через 2 роки 1:20)

Для оцінки безпеки імунізації за всіма дітьми спостерігали з моменту введення першої дози препаратів протягом 12 місяців. Вакцинальний процес при застосуванні усіх вакцин був гладким у більшості дітей. У одної дитини, що не була ВІЛ-інфікованою, на 2-ой день після другої вакцинації АКДП відмічалася середньої сили реакція з підйомом температури до 38,0 градусів С. Жоден з привитих у поствакцинальному периоді не захворів інтеркурентними інфекціями, в жодному випадку не було відмічено поствакцинальних ускладнень. Середньогеометрична величина титрів протидифтерійних антитіл, визначена на 30-45 день після третього введення АКДП вакцини у 8 ВІЛ-інфікованих дітей не відрізнялась від такої  23 неінфікованих дітей (9,19 +/- 0,48 log2 и 10,23 +/- 0,24 log2 відповідно, p>0,05).

Таким чином, запропонована тактика імунізації дозволяє щепити дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, практично у декретовані строки, а отриманий досвід підтверджує клінічну безпечність й імунологічну ефективність їх вакцинації.

Повернутись Назад

Залиште коментар

Ваш e-mail (не публікується).