У статті описуються кліничні прояви ВІЛ-інфекції з моменту інфікування і до настання стадії СНІДу включно.
ВІЛ-інфекція починається з проникнення в організм людини віруса імунодефіциту людини.
Вірус потрапляє в клітини макрофаги і лімфоцити, в яких він розмножується і потім “заселяє” інші клітини. Клітини імунної системи являються мішенями для вірусу. Проникаючи в них, вірус розмножується, що з часом призводить до їх руйнування і виходу великої кількості вірусу в кров, з наступним інфікуванням нових клітин-мішень. Вірус вражає інфіковані клітини і порушує їх функцію. З часом ці порушення функцій клітин починають проявлятися у вигляді клінічних симптомів, які розвиваються в результаті імунодефіцитного стану.
Таким чином, клінічно ВІЛ-інфекція проявляється тоді, коли в організмі інфікованої людини розвивається імунодефіцит.
Клінічна картина хвороби, обумовленої ВІЛ, стає все складнішою. Окрім симптоматики, характерної для СНІДу, спостерігаються прояви інфекцій, викликаних умовно патогенними мікроорганізмами. За попередніми оцінками, СНІД щороку розвивається у 2-8% інфікованих, і поки що цей показник не знижується.
Хвороба, що її викликає ВІЛ, протікає в 5 етапів, які відмічаються не у всіх інфікованих: гостра стадія, обумовлена виробленням антитіл (через 2-4 тижні після інфікування, відмічається у 40-60% інфікованих), латентний період, персистуюча генералізована лімфаденопатія, асоційований зі СНІД симптомокомплекс (пре-СНІД) і власне СНІД.
В гострій формі захворювання може розвинутись через тиждень після зараження вірусом, що як правило, передує появі антитіл в крові. Організм починає виробляти антитіла через 6-8 тижнів, а іноді й 8 місяців після інфікування. До клінічних проявів відносяться лихоманка, лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів), пітливість вночі, головний біль, кашель. У третини або половини ВІЛ-позитивних людей присутня, принаймні, одна з названих ознак. Зареєстровані випадки гострої енцефалопатії (порушення діяльності головного мозку).
Клінічна картина
Виділяються чотири стадії ВІЛ-інфекції:
- Безсимптомне носіння.
- Хвороба по типу генералізованої лімфаденопатії.
- СНІД-асоційований комплекс.
- Власне СНІД, що має летальний наслідок.
Латентний період характеризується відсутністю проявів хвороби. По суті, він представляє собою безсимптомне носіння. Термін цього періоду – від кількох місяців до кількох (5-15) років. У дітей відмічається більш короткий термін інкубації, і клінічні прояви захворювання у них виникають значно раніше (тижні, місяці). Специфічні серологічні реакції з використанням спеціальних діагностичних тестів дозволили встановити групу клінічно здорових осіб, які мають антитела до ВІЛ. Ці люди знаходяться в стадії безсимптомного носіння, або інкубації, і можуть бути джерелом інфікування інших людей.
По закінченню інкубаційного періоду настає фаза, яка характеризується як генералізована лімфаденопатія (персистуюча генералізована лімфаденопатія, синдром лімфаденопатії, синдром пролонгованої немотивованої лімфаденопатії). Вважається, що ця стадія є перехідною в розвитку інфекційного процесу. У хворих на декількох ділянках тіла збільшуються лімфатичні вузли (не менше двох груп лімфатичних вузлів за виключенням пахової області). Лімфовузли при пальпації не болючі або слабко болючі, з оточуючою клітковиною не пов`язані, їх рухливість зберігається, розмір до 1-3 см в діаметрі. Симптомокомплекс зберігається не меньше ніж 3 місяці.
Ураження шкіри і слизових оболонок часто є першою ознакою переходу процеса в СНІД-асоційований комплекс або СНІД. Для СНІД-асоційованого комплексу характерні такі ж симптоми, ознаки та імунологічні порушення, як і у хворих на СНІД, але вони меньше виражені. У таких хворих інфекції, що викликані умовно-патогенними мікроорганізмами, носять локальний характер. Може знижуватись маса тіла, відмічаються нездужання, втома і сонливість, втрата апетиту, неприємні відчуття в області живота, діарея без наявної причини, лихоманка, приступи нічної пітливості, головний біль, зуд, аменорея, лімфаденопатія і збільшення селезінки. Розвивається виражене зниження працездатності, зростає загальна слабкість, пітливість. Одна із характерних ознак – доволі швидке (протягом тижнів або місяців) зменшення маси тіла, різке схуднення хворих на 10% і більше. Майже у всіх хворих має місце діарея хронічного характеру, не пояснювана іншими причинами.
