Благодійна організація «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу»

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФОНД ПРОФІЛАКТИКИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ТА СНІДУ
БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФОНД ПРОФІЛАКТИКИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ТА СНІДУ
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД
Потрібна допомога
Ми завжди раді вам допомогти
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД

Лікувальне харчування при туберкульозі

Туберкульоз — це переважно хронічна інфекція, при якій найчастіше уражені легені. Рідше зустрічається туберкульоз гортані, кишківника, нирок, кісток і суглобів, шкіри. Для туберкульозу характерні зміни уражених органів, включаючи розпад тканин, і інтоксикація організму.

При туберкульозі мають місце порушення обміну речовин і функцій різних органів і систем, зокрема пригнічення функції органів травлення.

Загальні принципи дієтотерапії:

  1. забезпечити організм повноцінним харчуванням в умовах розпаду білків, погіршення обміну жирів і вуглеводів, підвищеної витрати вітамінів і мінеральних речовин;
  2. підвищити опірність організму до інфекції й зменшити явища інтоксикації;
  3. сприяти нормалізації обміну речовин;
  4. сприяти відновленню тканин, уражених туберкульозною інфекцією.

Енергоцінність раціону залежить від особливостей перебігу туберкульозу, супутніх захворювань, маси тіла хворого, а також характеру праці при збереженій працездатності. При загостренні хвороби і в режимі постійного перебування в ліжку досить 2300-2400 ккал на день, у режимі часткового перебування в ліжку – 2600 – 2700 ккал, при загасанні загострення – 2800-3100 ккал.

Для хворих на легеневий туберкульоз з хронічним перебігом, особливо молодого віку, при виснаженні, в санаторіях необхідна дієта, енергоцінність якої на 15-20% вище фізіологічних норм. Більш висока енергоцінність раціону не є корисною. Швидке і значне збільшення маси тіла може не поліпшити, а погіршити стан хворого. Помилкою є думка про необхідність надмірного харчування хворих на туберкульоз, що веде до їх перегодовування, перевантаження органів травлення, а іноді й до ожиріння.

У дієті повинно бути в середньому 90-110 г білка, а при виснаженні, млявому перебігу хвороби, розпад тканин, загасання загострення – 110-120 г, з них 55-60% – за рахунок тваринних продуктів. Високий вміст білка необхідно для заповнення його підвищеної витрати, відновлення тканин у вогнищі інфекції, посилення захисних сил організму. При важкому перебігу хвороби з високою температурою, сильною інтоксикацією кількість білків обмежують до 70-80 г, з них 65% – тваринні.

Вміст жирів в дієті не повинен перевищувати 100-110 г, а при загостренні – 70 – 80 р. Основні джерела харчових жирів — вершкове і рослинні масла в натуральному вигляді. Не слід перевантажувати дієту жирами, так як при цьому погіршується знижений при туберкульозі апетит, погіршується травлення, в крові накопичуються продукти неповного окислення жирів.

Вміст вуглеводів в дієті – в межах фізіологічних норм: 350-400 г, з них 80 – 100 г – за рахунок цукру, меду та інших цукристих продуктів. При ожирінні, важкому загостренні або млявому перебігу хвороби, явища алергії вуглеводи обмежують до 250-300 г.

При туберкульозі, особливо при лікуванні антибіотиками, підвищується потреба у вітамінах. Щоб уникнути гіповітамінозів необхідно збагачення дієти свіжими овочами, плодами та їх соками, відваром шипшини, печінкою тощо. Дієту доповнюють прийомом полівітамінних препаратів. Раціон повинен забезпечити достатнє надходження мінеральних речовин, кальцію, фосфору і заліза (особливо при кровотечах).

Кухонну сіль зазвичай не обмежують, але іноді збільшують її кількість до 20 г в день (при рясному потовиділенні, проносах, рвотах) або обмежують аж до безсольової їжі (при затримці рідини в організмі). Відповідно змінюється кількість вільної рідини в дієті: від звичайних 1,5 л до збільшення (2-2,5 л) або обмеження (0,8-1 л).

При неускладненому туберкульозі кулінарна обробка їжі звичайна, прийом їжі – 5 разів на день. Необхідно максимально урізноманітнити харчування, виключити часту повторюваність страв в меню. Зазначеним вимогам в основному відповідає дієта № 11, яку призначають при туберкульозі легень в період нерізкого загострення або його загасання, при кістково-суглобовому туберкульозі, при туберкульозі лімфатичних вузлів. Варіанти дієти № 11 використовуються і при інших формах туберкульозу. (Дієта № 11) Особливістю дієтичного харчування при туберкульозі незалежно від його локалізації є підвищена потреба організму хворого в вітамінах (перш за все віт. С, вітамінів групи В, віт А) і мінеральних речовинах. Показано введення в раціон таких продуктів, як риб’ячий жир, яєчний жовток, морква, помідори, червоний перець та ін.)

Так як, в умовах туберкульозної інтоксикації компенсувати нестачу вітамінів і мінеральних речовин за допомогою раціонального харчування складно обов’язково необхідний прийом вітамінів і мінеральних речовин у вигляді лікарських препаратів. Для хворих зі зниженою реактивністю організму, загальною гіпотонією, незначним підвищенням температури, з млявим перебігом хвороби калорійність раціону в межах 2700-3000 ккалл. Дієта характеризується підвищеним вмістом аскорбінової кислоти, вітамінів групи В. Кулінарна обробка звичайна, харчування дробове.

При дефіциті маси тіла (індекс Кетле нижче 19.5), підвищення температури до 38 градусів Цельсія, без ознак посиленого руйнування тканин в осередках туберкульозного запалення добову калорійність раціону піднімають до 3500 ккал. В їжу вводять продукти багаті кальцієм (молоко, молочні продукти – кальцинований сир, яйця). У період загострення захворювання (висока температура, виражені явища інтоксикації, значне виснаження) необхідно вводити додаткову кількість аскорбінової кислоти, кальцію. Дієта побудована в основному на вживанні великої кількості свіжих соків, овочів, фруктів. В цей період всю їжу готують в протертому вигляді. Харчування дробове, через кожні 2-3 години.

Якщо захворювання протікає з алергічними реакціями в раціоні обмежують вуглеводи, переважно за рахунок цукру, меду, солодощів, солодких фруктів. При схильності до утворення випотів (ексудат, транссудату) в раціоні обмежують кухонну сіль.

Перелік рекомендованих продуктів.

  • Хліб і хлібобулочні вироби. Хліб білий, сухарі, не здобне печиво, бісквіти.
  • Супи. Протерті на м’ясному бульйоні.
  • Страви з м’яса і риби. Яловичина, телятина, курка, індичка у вигляді котлет, суфле, паштету. Риба свіжа річкова у відварному вигляді.
  • Молоко і молочні продукти. Молоко, кисле молоко, кефіри, сметана, сир, сир кальцинований, сирна запіканка.
  • Страви з яєць. Омлети, цільні яйця всмятку.
  • Страви і гарніри з круп. Каші на молоці (вівсяна, гречана, рисова, манна).
  • Солодкі страви. Киселі, мус, желе, компоти протерті. Фруктові і ягідні соки, відвар шипшини, чорної смородини.
  • Жири. Масло вершкове і рослинне.

В залежності від типу туберкульозу

При загостренні туберкульозу легенів з високою температурою призначають дієту № 11 зниженої енергоцінності (2400-2600 ккал) за рахунок рівномірного зменшення білків, жирів і вуглеводів. Різноманітність продуктового набору, характерне для дієти № 11, зберігається. Однак їжу дають переважно протертою або відвареної, що не виключає продукти і страви, що підвищують апетит. Режим харчування – 6 разів на день малими порціями. Для втамування спраги при сильному потовиділенні використовують воду з лимоном, розбавлені соки, морси, відвари шипшини, столові мінеральні води. При плевриті з випотом рідини дієту № 11 готують без кухонної солі, 3-4 г якої хворий при бажанні може використовувати для підсолювання страв. З раціону виключають багаті кухонною сіллю продукти. Споживання вільної рідини зменшують до 0,8-1 л. Для поліпшення смаку безсольової їжі застосовують кислі овочеві та фруктові соки, оцет, лимонну кислоту, пряні овочі та прянощі, а також замінники кухонної солі.

При туберкульозі кишківника поза загостренням показана дієта № 11 з виключенням гострих, смажених, продуктів, що складно перетравлюються і страв, джерел грубої клітковини. При загостренні їжу дають у протертому вигляді, зменшують енергоцінність дієти за рахунок жирів і вуглеводів. Залежно від особливостей течії, переважання проносів або запорів призначають одну з дієт групи № 4 або дієту № 3. При наявності болю в животі показана на кілька днів дієта № 1Б. При явищах бродіння (вздуття живота, велика кількість газів, пінистий кал) зменшують вуглеводи до 200-300 г, виключають сирі овочі і фрукти, незбиране молоко, картопля.

При важкому перебігу хвороби з явищами порушення перетравлення їжі застосовують енпіти, інпітан та інші спеціальні дієтичні продукти).

При туберкульозі гортані дають протерту і желеподібну їжу: протерті супи, молочні рідкі каші, м’ясні, овочеві і фруктові пюре, яйця всмятку, омлети, суфле, сметану, вершки, муси, желе, а також консерви і концентрати дитячого та дієтичного харчування (див. «Консерви та концентрати»). Заборонені дуже холодна і гаряча їжа, гострі, мариновані, квашені вироби.

При кістково-суглобовому туберкульозі показана дієта № 11 з високим вмістом білків, що легко засвоюються, кальцію і фосфору за рахунок молочних продуктів, а також вітамінів, у тому числі вітаміну D. Для запобігання запорів при тривалому режимі перебування в ліжку в дієту треба включати продукти, що сприяють випорожненню кишківника.

При туберкульозі нирок харчування будується за типом дієти № 11, але з обмеженням в ній екстрактивних речовин м’яса, риби, грибів (бульйони, соуси, підливи), кухонної солі, джерел ефірних масел, прянощів. При порушенні функції нирок призначають дієти групи № 7.

Повернутись Назад

Залиште коментар

Ваш e-mail (не публікується).