Лікування ВІЛ і туберкульозу у людей з депресією та іншими психічними розладами: перестороги, сумісність ліків та поради

Лікування ВІЛ і ТБ у людей з психічними розладами потребує особливого підходу через ризики взаємодії ліків, можливі труднощі з дотриманням лікувального режиму та потребу в психосоціальній підтримці. За даними ВООЗ, від 38% до 73% пацієнтів з ВІЛ / СНІД, як мінімум, мають один психічний розлад протягом життя, і до 20% людей, що живуть з ВІЛ / СНІД (ЛЖВС) виявляють психічні розлади у вигляді ранніх клінічних проявів СНІДу.

Особливості Лікування

1.                Комплексний підхід до лікування, що потребує залученості мультидисциплінарної команди: лікарів-інфекціоністів, лікарів-фтизіатрів, психіатрів, психологів, соціальних працівників. Команда здійснюватиме координацію лікування, врахування психічного стану пацієнта при виборі ліків, організацію психосоціальної підтримки. А лікування має бути адаптоване до індивідуальних потреб пацієнта, включаючи підтримку режиму прийому ліків та врахування побічних ефектів.

2.                Проведення первинної оцінки психічного стану перед початком лікування з допомогою методів психіатричного обстеження, психологічного тестування. В подальшому здійснюватиметься регулярний моніторинг психічного стану під час лікування для виявлення змін або погіршень.

3.      Перестороги сумісність та взаємодія ліків:

ВІЛ-інфекція також безпосередньо впливає на центральну нервову систему і викликає психоневрологічні ускладнення, включаючи енцефалопатії, депресії, манії, когнітивні розлади, зокрема, деменції.

Також деякі препарати мають психіатричні побічні ефекти, зокрема:

Антиретровірусна терапія (АРТ):

Ритонавір і лопінавір можуть взаємодіяти з психотропними препаратами, знижуючи або підвищуючи їх рівні в крові. Саме ритонавір є потужним інгібітором активності CYP3A і тим самим гальмує розпад як Лопінавіра так і багатьох психотропних препаратів, які метаболізуються системою цитохрома Р450, що призводить до збільшення їх концентрації в організмі.

Ефавіренц може спричиняти депресію або психотичні симптоми.

Долутегравір часто спричиняє депресивні розлади, порушення сну, головні болі, збільшення маси тіла тощо.

Препарати проти туберкульозу:

Рифампіцин: Взаємодіє з багатьма психотропними препаратами, знижуючи їх концентрацію через прискорений метаболізм.

Ізоніазид: Може викликати психічні симптоми або посилювати існуючі розлади. Також він викликає часті судоми, збільшує частоту епілептичних нападів.

Циклосерин: Часто провокує психомоторне збудження, дезорієнтацію, викликає галюцинації, маячні розлади.

Психотропні препарати:

Антидепресанти: Зокрема, трициклічні антидепресанти можуть посилювати побічні ефекти, як седативний ефект, при поєднанні з деякими антиретровірусними препаратами.

Антипсихотики: Наприклад, клозапін вимагає моніторингу рівня через можливі зміни під впливом антиретровірусних препаратів. А одночасний прийом Кветиапіна та Лопінавір/ритонавіра призводить до підвищення концентрації Кветиапіну в плазмі крові, що  може призвести до коми.

Антиконвульсанти: Карбамазепін  є потужним індуктором мікросомальних ферментів печінки, в результаті чого знижує концентрацію багатьох АРВ-препаратів та інших психотропних препаратів.

Побічні ефекти та контрпоказання

Психотропні ефекти: Антиретровірусні та протитуберкульозні препарати можуть спричиняти або посилювати депресію, тривожність, безсоння.

Неврологічні симптоми: Поява таких симптомів, як головний біль, запаморочення, що можуть ускладнювати психічний стан пацієнта.

Контрпоказання:

Алергічні реакції: Врахування індивідуальних реакцій на ліки.

Тяжкі побічні ефекти: Перегляд терапії при розвитку тяжких побічних ефектів.

Поради для успішного лікування

·        постійно обмінюватися інформацією з лікарем-інфекціоністом та психіатром щодо стану здоров’я, чи виникнення будь-яких побічних ефектів в процесі лікування;

·        завжди консультуватися з лікарем перед зміною або додаванням нових препаратів;

·        розпитувати про можливі взаємодії ліків та проводити регулярні обговорення плану лікування;

·        дотримуватись окресленого режиму лікування;

·        використовувати нагадування про прийом ліків;

·        спланувати індивідуальний графік прийому ліків під свій щоденний режим  та обговорити його з лікарем;

·        заручитися підтримкою близьких або соціальних працівників в процесі лікування.

Психосоціальна підтримка

·        проходити психотерапію для підтримки емоційного стану;

·        долучитися до груп підтримки для людей з ВІЛ/ТБ та психічними розладами;

·        звертатися на ГЛ з питань ВІЛ/СНІД для отримання належної підтримки та психотерапії кризових станів.

Важливо приділяти велику увагу психічному здоров’ю людини, яка живе з ВІЛ, контролювати  прийом психотропних препаратів. Адже доведено:  якщо пацієнт прихильний до прийому психотропних ліків, то він буде прихильний і до прийому АРТ.