Насильство є одним з факторів підвищеного ризику інфікування ВІЛ-інфекції

У суботу, 2 жовтня, у всьому світі відзначають Міжнародний день ненасильства, запроваджений Генеральною Асамблеєю ООН в 2007 році. Саме тому сьогодні ми вирішили розказати вам, що таке насильство, як його розпізнати, який взаємозв’язок між насильством та ВІЛ і чому важливо про нього не мовчати.

У суботу, 2 жовтня, у всьому світі відзначають Міжнародний день ненасильства, запроваджений Генеральною Асамблеєю ООН в 2007 році. Саме тому сьогодні ми вирішили розказати вам, що таке насильство, як його розпізнати, який взаємозв’язок між насильством та ВІЛ і чому важливо про нього не мовчати.

Ситуація з насильством в Україні

В Україні існує гендерно обумовлене насильство і частіше за все від нього страждають жінки, які наражаються на різні форми дискримінації, насильства та упередженості. Однією з основних причин цього – гендерні стереотипи, що міцно засіли в головах людей. Також особливо багато стереотипів існує щодо людей з ВІЛ-позитивним статусом. Українське суспільство все ще демонструє високий рівень нетолерантності, упередженості та стигми по відношенню до людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ), та груп найбільшого ризику. За результатами опитувань, лише менше половини українців готові допустити близьке спілкування з ЛЖВ, включаючи дітей, що живуть з ВІЛ. Ще гіршим є ставлення до груп підвищеного ризику: чоловіків, які мають секс з чоловіками, жінок комерційного сексу, споживачів ін’єкційних наркотиків. Тобто фактор насильства треба розцінювати як складову уразливості до ВІЛ.

Більше третини (35,3%) жінок, які живуть з ВІЛ, зазнали насильства від свого сексуального партнера або чоловіка. Чверть з них (24%) – ще до того, як отримали ВІЛ-позитивний статус. Ця частка значно вища, ніж у середньому серед жіночого населення (19%). Більше половини (51,3%) опитаних жінок (серед тих, які відповіли на питання) після досвіду насильства не мали жодної підтримки. Варто відзначити, що ВІЛ-позитивний статус жінки значно збільшує ймовірність насильства в усіх сферах, і найбільше – в 15,5 разів – у сфері охорони здоров’я, куди жінки мусять звертатися для отримання вчасного належного догляду та лікування, щоб повноцінно жити.

Через стереотипи багато хто з людей, включаючи і поліцію, розглядає домашнє насильство як приватну, сімейну справу. Це практично унеможливлює для жінок звернення по допомогу, як і необізнаність більшості жінок про те, який захист для них передбачено за законом. До того ж, в Україні вкрай обмежена кількість притулків для жертв домашнього насильства, практично відсутні психологічні реабілітаційні служби для постраждалих і корекційні служби для кривдників. А передбачені законом ресурси і служби часто не отримують належного фінансування для надання якісної та комплексної допомоги. Саме тому жінкам, постраждалим від домашнього насильства, вкрай складно отримати допомогу і захист.

Що таке насильство і які його прояви?

Насильство – це протиправні дія або бездіяльність (а також погрози їх вчинення) у формі фізичного, сексуального, психологічного, економічного насильства, що вчиняються у визначеному колі осіб, незалежно від місця їх проживання.

Люди звикли думати, що насильство – це здебільшого фізичне умисне нанесення побоїв чи інших тілесних ушкоджень. Однак крім фізичного, насильство ще буває сексуальним, психологічним та економічним.

Як визначити, що ви зіштовхнулися з одним із видів насильства?

Фізичне насильство можна визначити за такими проявами:

• вас б’ють чи штовхають;
• не випускають з власного дому або не пускають до нього;
• погрожують позбавити життя чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу здоров’ю та безпеці;
• змушують до вживання алкоголю чи наркотиків;
• позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну;
• залишають в небезпеці чи не надають допомогу, коли ви перебуваєте в небезпечному для життя стані;
• проти волі переміщують в межах однієї держави або за кордон із застосуванням сили, погроз чи обману.

Прояви психологічного насильства:

• вас систематично принижують і вами маніпулюють;
• ображають словесно або негативними жестами, мімікою;
• переслідують, постійно контролюють, погрожують;
• зневажають та ігнорують бажання, думки, почуття, безпідставно критикують;
• позбавляють права на захист честі та гідності;
• шантажують;
• ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність, походження, стать, сексуальну орієнтацію, мову та ін.;
• своїми діями завдають шкоду вашому психічному здоров’ю.

Прояви сексуального насильства:

• примушування до статевого акту;
• проникнення в тіло людини без її згоди;
• примусові пестощі без проникнення у тіло;
• примушування до зайняття проституцією;
• примушування до перегляду порнографії;
• примушування до вагітності або аборту

Прояви економічного насильства:

• умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними;
• залишення без догляду чи піклування;
• перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації;
• заборона працювати, примушування до праці, заборона навчатися.

 

Насильство і ВІЛ

Проблема поширення насильства в Україні є одним із факторів розповсюдження ВІЛ-інфекції. Це пов’язано як із стигмою з боку суспільства по відношенню до цих двох проблем, так і з прямою залежністю ризику інфікування ВІЛ у випадках вчинення насильства. Цей взаємозв’язок можна відстежити у багатьох ситуаціях, які умовно можна розділити на декілька сфер:

• Фізіологічні чинники. Фізичні травмування при побитті, незахищені статеві стосунки, зґвалтування несуть за собою загрозу прямого контакту з інфікованою кров’ю або іншими біологічними рідинами організму людини, що скоює насильство.
• Соціальні чинники. Часто постраждалі внаслідок насильства знаходяться у соціальній ізоляції через страх осуду з боку оточення або через ризик того, що травми можуть побачити інші, а це в свою чергу може призвести до отримання повторних травм від агресора. Тому ймовірність будь-яких кроків у напрямку отримання спеціальної соціально-медичної допомоги від профільних організацій в таких випадках знижується.
• Психологічні чинники. Зважаючи на психологічні особливості постраждалих від насильства, яким зазвичай притаманні низька самооцінка, відчуття страху, провини, у більшості випадків постраждалі не можуть адекватно відстоювати власну безпеку. Знаходячись у ситуаціях фізичного чи сексуального насильства, потерпілі особи не можуть критично оцінити ризики для власного здоров’я.
• Економічні чинники. В складних соціально-економічних умовах підвищується вразливість до того, що особи з груп ризику погоджуються працювати в більш ризикованих ситуаціях за менші гроші, що ще більше підвищує ризик насильства. Також збільшується кількість міграцій людей до великих міст, де знайти економічні ресурси можна швидше, але, оскільки часто вони не мають постійного місця проживання, є ризики потрапляння в ситуації трудової експлуатації та сексуального насильства.
• Правові чинники. Групи населення, які вважаються найбільш уразливими щодо інфікування ВІЛ (наприклад, люди, які вживають наркотики ін’єкційно; чоловіки, що мають секс з чоловіками; працівники комерційного сексу, бездомні, ув’язнені) часто виявляються і найбільш уразливими до насильства. Крім того, вони часто піддаються звинуваченням й арештам за спроби захиститися. У багатьох країнах місця позбавлення волі самі по собі асоціюються з насильством і підвищеним ризиком інфікування ВІЛ. Аналогічним чином, там, де законодавство криміналізує певні види діяльності або поведінки, особи, проти яких спрямовані такі закони, часто піддаються високому ризику постраждати від насильства.

Ці приклади демонструють низку можливих ситуацій, коли зростає вразливість людей до вірогідного інфікування ВІЛ, проте всі ці ситуації є взаємопов’язаними. Насильство може також асоціюватися зі стигмою та дискримінацією стосовно людей, що живуть з ВІЛ, роблячи їх ще більш уразливими в усіх перерахованих випадках.

Але важливо пам’ятати наступне – якщо ви стикнулися із насильством не потрібно мовчати, ви завжди можете отримати допомогу!

З липня місяця Гаряча лінія з питань ВІЛ/СНІДу та туберкульозу надає допомогу ВІЛ-позитивним людям, які постраждали від домашнього насильства через свій ВІЛ-статус. Щоб отримати допомогу, потрібно просто подзвонити консультантам на Гарячу лінію за телефоном 0 800 500 451 у будні дні з 9.00 до 19.00 та повідомити про необхідність допомоги в ситуації насилля, і консультанти скоординують вас з психологом для надання кваліфікованої допомоги.

Окрім цього, по допомогу в разі насильства можна звернутися до:

• Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, що працює цілодобово, за телефонами: 0 800 500 335 (безкоштовно з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України) та 116123 (безкоштовно з мобільних телефонів по всій території України).
• Національної лінії громадської організації «Ла Страда-Україна» з протидії домашньому насильству та гендерній дискримінації – 116 і 123. Також працює  цілодобово.

Також громадською організацією «Ла Страда-Україна» надається цілодобове онлайн консультування на тему насильства через електронні канали зв’язку:

• Фейсбук – ГО “Ла Страда-Україна”
• Скайп – користувач “lastrada-ukraine”
• Телеграм – NHL116123
• Електронна пошта – hotline@la-strada.org.ua.

Усі консультації в перелічених організаціях надаються безкоштовно, за принципом анонімності та конфіденційності.

Повернутись Назад