Благодійна організація «Фонд профілактики хімічних залежностей та СНІДу»

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФОНД ПРОФІЛАКТИКИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ТА СНІДУ
БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ФОНД ПРОФІЛАКТИКИ ХІМІЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ТА СНІДУ
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД
Потрібна допомога
Ми завжди раді вам допомогти
з питань туберкульозу
з питань ВІЛ/СНІД

Насильство з боку статевих партнерів пов’язане з негативними наслідками для людей, які живуть з ВІЛ

Велике національно репрезентативне дослідження серед людей, які живуть з ВІЛ у Сполучених Штатах, показало, що 26% людей, які живуть з ВІЛ, протягом свого життя зазнавали фізичного насильства з боку своїх статевих партнерів, з них 4% – у минулому році.

Велике національно репрезентативне дослідження серед людей, які живуть з ВІЛ у Сполучених Штатах, показало, що 26% людей, які живуть з ВІЛ, протягом свого життя зазнавали фізичного насильства з боку своїх статевих партнерів, з них 4% – у минулому році.

Бісексуальні жінки та безпритульні, з вищою вірогідністю повідомляли про насильство з боку статевих партнерів протягом усього життя чи недавні історії. Зокрема останній досвід насильства був пов’язаний з поведінкою, яка могла збільшити ризик передачі ВІЛ.

Насильство з боку статевих партнерів негативно впливає на короткострокове та довгострокове фізичне та психічне здоров’я. Попередні дослідження показали, що люди, які переживають насильство з боку статевих партнерів, піддаються підвищеному ризику зараження ВІЛ, а люди, які живуть з ВІЛ та переживають чи пережили насильство з боку статевого партнера, можуть перебувати під високою загрозою негативних наслідків для фізіологічного та психічного здоров’я.

Незважаючи на ці ризики, до цього дослідження не існувало національно репрезентативних оцінок поширеності насильства з боку статевих партнерів серед людей, які живуть з ВІЛ. Це дослідження намагалося заповнити цю прогалину, а також визначити демографічні фактори, які були пов’язані з підвищеним ризиком насильства з боку статевих партнерів.

Під керівництвом Анслі Лемон-Лін з Centers for Disease Control and Prevention (CDC) дослідники переглянули дані медичної документації та провели інтерв’ю з людьми, які живуть з ВІЛ, у період з 2015 по 2017 рік у рамках Проекту медичного моніторингу. Проект є щорічним опитуванням з неупередженим двоетапним процесом вибірки, що використовується для отримання національно репрезентативних оцінок соціодемографічних, поведінкових та клінічних характеристик людей, які живуть з ВІЛ у Сполучених Штатах.

Дослідження оцінило досвід фізичного насильства шляхом самозвітування. Дослідники запитали респондентів: «Скільки ваших статевих партнерів коли -небудь били кулаками, штовхали, пинали, душили чи іншим чином фізично травмували вас?». Тоді тим, хто вказував на одного або кількох партнерів, було поставлено те саме питання стосовно останніх 12 місяців. Варто відзначити, що проект медичного моніторингу збирає лише дані про фізичне насильство, а не інші форми насильства з боку статевих партнерів, такі як сексуальне чи емоційне насильство.

Всього в дослідження було включено 11 768 людей, які живуть з ВІЛ. Пропорції людей різного віку, статі та етнічної приналежності відображають чисельність людей, які живуть з ВІЛ у США. Дев’ять відсотків від загальної кількості респондентів повідомили, що були безпритульними – за визначенням, що вони проживають на вулиці, у притулку, в автомобілі або в готелі з одномісним перебуванням – протягом попередніх 12 місяців.

В цілому 26 % респондентів повідомили, що протягом свого життя зазнавали фізичного насильства з боку статевого партнера, що подібно до національних оцінок серед населення в цілому.

Рівень зареєстрованого насильства мав суттєві відмінності (р <0,01) за всіма демографічними характеристиками, зібраними дослідниками. Білі та багаторасові люди повідомили про більшу кількість випадків насильства протягом усього життя (31%), ніж чорношкірі та латиноамериканці (23%та 24% відповідно). У віковій групі 25–34 років найвищий рівень насильства протягом усього життя – 31%, далі йде вікова група 35–44 роки (30%).

36% жінок-цисгендерів повідомляли про насильство протягом усього життя, порівняно з 29% трансгендерів та 23% чоловіків-цисгендерів. Відповіді відрізнялися за статевою орієнтацією: 52% жінок -бісексуалів повідомляли про історію насильства, 35% гетеросексуальних жінок, 28% геїв, 25% бісексуалів, 22% жінок -лесбіянок та 14% чоловіків -гетеросексуалів. Ті, хто повідомляв про безпритульність за останні 12 місяців, частіше повідомляли про насильство протягом усього життя.

За 12 місяців, що передували участі у дослідженні, 4% учасників повідомили про фізичне насильство з боку статевого партнера. Відповіді значно відрізнялися (р <0,01) за віком, сексуальною орієнтацією та житловим статусом. З них у віці 25-34 років 11% повідомили про фізичне насильство протягом останніх 12 місяців, потім 18-24 (9%), 35-44 (5%), 45-55 (3%) і старше 55 (2 %). Жінки -бісексуали знову були найбільш постраждалою групою: 15% повідомили про насильство протягом попередніх 12 місяців. Ті, хто були бездомними у попередні 12 місяців, повідомляли про нещодавнє насильство частіше, ніж ті, хто не були бездомними (13% та 4% відповідно).

Потім у дослідженні було розглянуто поведінку та психічне здоров’я тих, хто повідомив про насильство протягом попередніх 12 місяців, порівняно з тими, хто не зазнавав насильства. Усі випадки насильства, вивчені дослідниками, показали статистично значущі відмінності між цими двома групами (р <0,01). Люди, які зазнали насильства, частіше повідомляли про пияцтво, вживання неін’єкційних та ін’єкційних наркотиків, депресію або тривога протягом останніх двох тижнів, трансакційний секс (відноситься до сексуальних відносин, коли надання та / або отримання подарунків, грошей чи інших послуг є важливим фактором) протягом останніх 12 місяців та секс з високим ризиком (тобто анальний та/або вагінальний секс без презервативів з партнерами з негативним або невідомим статусом за відсутності PrEP з виявленим вірусним навантаженням) протягом останніх 12 місяців.

Лише 9% людей, які зазнали нещодавнього насильства, отримали соціально-психологічні послуги щодо домашнього насильства, 14% повідомили про незадоволені потреби в таких послугах. В цілому, люди, які зазнали нещодавнього насильства, повідомили про високий рівень незадоволеної потреби у підтримці (77%) у порівнянні з тими, хто не повідомляв про нещодавнє насильство (53%).

Варто звернути увагу на результати здоров’я які впливають на перебіг ВІЛ, адже у тих, хто повідомив про фізичне насильство з боку статевих партнерів протягом попередніх 12 місяців, було гірше збереження догляду (p = 0,01). Вони також мали меншу прихильність в прийомі антиретровірусної терапії, рідше відвідували лікарів, частіше відвідували кабінети невідкладної медичної допомоги, госпіталізації та ночівлі у лікарні протягом попередніх 12 місяців (усі p <0,001). Вони також мали меншу ймовірність пригнічення вірусного навантаження (р = 0,04).

Це дослідження мало ряд важливих обмежень. Переживання насильства з боку статевих партнерів, вживання наркотичних речовин та статевої поведінки є чутливими предметами, і про них респонденти могли замовчувати та не повідомляти. Крім того, це дослідження стосувалося лише фізичного насильства, а не сексуального чи емоційного насильства, і тому не фіксує повного впливу насильства з боку статевих партнерів серед людей, які живуть з ВІЛ. Дизайн дослідження може показувати лише асоціації, а не причинно -наслідкові зв’язки між насильством з боку статевого партнера та вимірюваними результатами.

Автори закликають проводити скринінг на предмет насильства з боку статевих партнерів під час первинного тестування на ВІЛ, під час відвідування невідкладної допомоги та під час отримання рутинної медичної допомоги. Людям, які повідомляють про насильство з боку статевого партнера, слід запропонувати допоміжні послуги, які можуть покращити їх здоров’я та безпеку.

 

А ми нагадуємо, що якщо ви живете з ВІЛ та зазнали насильства з боку свого статевого чи ін’єкційного партнера ви можете отримати психологічну допомогу у вигляді супроводу протягом п’яти псикорекційних сесій, які допоможуть вам в подоланні кризового стану пов’язаного з насильством.  Звертайтесь на безкоштовну Гарячу лінію з питань ВІЛ/СНІД та туберкульозу по телефону 0 800 500 451 та повідомте про вашу ситуацію.

Діяльність з розширення доступу до послуг з отримання PrEP Гаряча лінія здійснює в рамках реалізації проекту ««ACCESS Pro: Доступ спільнот до послуг з догляду та лікування ВІЛ через сучасні інформаційні системи та кращий зв’язок з послугами, в рамках програми PEPFAR» за 100% фінансування проекту Федеральним агентством «Центри з контролю та профілактики захворювань США» (CDC) в рамках Надзвичайного плану президента США подолання ВІЛ/СНІДу (PEPFAR)» в рамках виконання умов договору про надання субгранту між Благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» та Замовником  № 001-CDC-20 від 02.10.2020 року.

Джерело: https://www.ajpmonline.org/article/S0749-3797(21)00079-9/fulltext
Повернутись Назад
About Admin 729 Articles
Врач-консультант Национальной линии по вопросам ВИЧ/ТБ

Залиште коментар

Ваш e-mail (не публікується).