Згідно з заявою вчених, два антиретровірусні препарати тривалої дії, ленакапавір (Sunlenca) і каботегравір (Vocabria), добре поєднуються з антитілами широко нейтралізуючої дії (bnAbs) для лікування ВІЛ. Відповідні презентації було представлено на CROI 2024.
Ленакапавір + 2 bnAbs
Професор Джозеф Ерон з Університету Північної Кароліни представив нові результати дослідження фази Ib (NCT04811040), де ленакапавір тестувався в комбінації з терапавімабом та зінлірвімабом.
- Ленакапавір – інгібітор капсиду, схвалений для лікування ВІЛ із множинною лікарською стійкістю. Його вводять ін’єкційно кожні 6 місяців.
- Теропавімаб (GS-5423) націлений на зв’язування CD4 на білку gp120 ВІЛ, який вірус використовує для проникнення в клітини.
- Зінлірвімаб (GS-2872) зв’язується з петлею V3 оболонки ВІЛ.
У першому етапі дослідження взяли участь 20 осіб з ВІЛ, які мають невизначене вірусне навантаження. Середній вік – 44 роки. Після припинення прийому щоденної АРТ усі учасники отримали пероральну дозу ленакапавіру, дві підшкірні ін’єкції ленакапавіру та внутрішню інфузію теропавімабу (30 мг/кг). Крім цього, пацієнти отримали інфузію зінлірвімабу – 10 мг/кг або 30 мг/кг.
Ленакапавір, теропавімаб та зінлірвімаб залишалися значно вищими за терапевтичні рівні, і 90% учасників в обох дозових групах зберігали пригнічення вірусу протягом 6 місяців. Лікування було безпечним і загалом добре переносилося.
На другому етапі дослідження ефективність цієї схеми була перевірена на 10 пацієнтах (середній вік 49 років), які мали високий рівень чутливості або до теропавімабу або зінлірвімабу. Протягом 26 тижнів дослідження 80% учасників зберігали невизначене вірусне навантаження. Ефективність лікування була нижчою у групі прийому зінлірвімабу: лише 50% пацієнтів, які отримали низьку дозу, зберегли невизначене вірусне навантаження; у тих, хто одержав високу дозу, проблем не було. Лікування переносилося добре, ніхто не припинив терапію через побічні ефекти.
«Усі учасники в групі з вищою дозою зінлірвімабу зберігали пригнічення вірусу протягом 6 місяців, навіть з урахуванням чутливості до одного з антитіл», – наголосили дослідники.
Каботегравір + bnAb
У дослідженні ACTG A5357 фази II вчені з Північно-Західного університету в Чикаго оцінили ефективність та безпеку каботегравіру тривалої дії у поєднанні з антитілом VRC07-523LS, яке націлене на зв’язування CD4 ВІЛ.
У випробуваннях взяли участь 75 осіб (середній вік 54 роки) із пригніченим вірусним навантаженням. На першому етапі учасники приймали каботегравір перорально + 2 нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази протягом 4 тижнів. Ті, у кого вірус залишився пригніченим, перейшли до другого етапу: вони отримували ін’єкції каботегравіру тривалої дії кожні 4 тижні та інфузії VRC07-523LS у дозі 40 мг/кг кожні 8 тижнів. Другий етап дослідження завершили 60 людей.
До 48-го тижня пригнічене вірусне навантаження (менше 200 копій) зберегли 55 учасників (92%). В інших 5 пацієнтів, незважаючи на активацію вірусу, рівні каботегравіру перебували в межах норми. У трьох вірусологічна невдача сталася після одержання вакцини від Covid-19 чи mpox. Один мав мутацію стійкості до інтегрази. Лікування загалом було безпечним і добре переносилося. У 12 учасників виникли небажані явища 3-го ступеня, які, можливо, були пов’язані з терапією.
«Комбінація одного bnAb тривалої дії та ін’єкційного каботегравіру має потенціал для підтримки пригнічення ВІЛ, але потребує кращого вивчення механізмів, що лежать в основі цього процесу», – підсумували дослідники.
Повернутись Назад
Залиште коментар