Згідно з чотирма новими дослідницькими статтями, опублікованими на цьому тижні, вчені досягли успіхів у розробці класу вакцин проти ВІЛ. Йдеться про препарати, націлені на зародкову лінію. У процесі формуються молоді В-клітини, їх мета – вироблення антитіл, що мають широко нейтралізуючі властивості.
У першому дослідженні вчені протестували захисні ефекти нової стратегії, що базується на компоненті вірусної оболонки ВІЛ (N332-GT5). Використовуючи кріоелектронну мікроскопію, команда показала, що даний підхід успішно активував і збільшив кількість клітин, що впливають на вироблення антитіл. Випробування проводили на макаках.
У другому дослідженні вченим вдалося стимулювати В-клітини через мРНК. Вони використовували інший спосіб доставки – ліпідні наночастки. Тварини вводили як первинний імуноген (N332-GT5), так і два додаткові. Препарати активували та збільшили кількість В-клітин.
У третьому дослідженні вчені розробили та протестували новий імуноген наночастинок як стимул для вакцин, націлених на зародкову лінію ВІЛ. Спочатку вони вводили мишам імуноген eOD-Gt8 60mer, потім core-g28v2 60mer. Такий підхід призвів до вироблення антитіл класу VRC01, які були попередниками антитіл, що мають широко нейтралізуючі властивості.
У четвертому дослідженні фахівці показали, що вони можуть додавати eOD-Gt8 60mer як початковий праймуючий імуноген за допомогою мРНК, яка потім перетворюється на ліпідні наночастинки. Ця стратегія спонукала В-клітини брати участь у роботі зародкових центрів і набувати мутацій і характеристик, необхідних для секреції антитіл класу VRC01.
За словами вчених, результати цих досліджень надали переконливі докази ефективності підходів, націлених на зародкову лінію. Тример N332-GT5 зараз знаходиться на першій стадії дослідження.
Раніше дослідники з Тель-Авівського університету заявили про те, що їхня нова В-клітинна терапія може вилікувати ВІЛ за допомогою однієї ін’єкції. Препарат показав свою ефективність під час випробувань на тваринах. Але його випробовування ще тривають.
Джерело: https://www.science.org/doi/10.1126/science.adj8321
Повернутись Назад
Залиште коментар