Дослідження вчених з Аргентини виявило важливі зв’язки між імунною відповіддю та розвитком гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК) у пацієнтів, які живуть з ВІЛ та вірусом гепатиту С (ВГС).
Дослідження
В рамках дослідження було проаналізовано дані 11 дорослих пацієнтів з прогресуючим захворюванням печінки, у 5 з яких розвинулася ГЦК (в середньому через 5,7 років після лікування противірусними препаратами прямої дії (ПППД)). Результати порівнювалися з даними контрольної групи.
Основним фокусом дослідження стало вивчення плазмових позаклітинних везикул (pEV), які відіграють ключову роль в імуномодуляції.
У пацієнтів із прогресуючим захворюванням печінки на початковому етапі рівень pEV був значно нижчим, ніж у здорових (0,71 проти 0,88). Після початку терапії ПППД в учасників із ГЦК рівень pEV залишався низьким і через рік, тоді як у тих, у кого рак не розвинувся, показники наближалися до контрольної групи.
Особлива увага приділялася активності натуральних кілерів (NK-клітин), які беруть участь у імунному нагляді за пухлинними клітинами. У всіх учасників наявність pEV знижувала експресію CD107a – маркера цитотоксичної активності NK-клітин. У пацієнтів із ГЦК зниження активності NK-клітин зберігається тривалий час, що говорить про тривалий імунний дисбаланс.
Висновки
Дослідження показало, що стійке пригнічення NK-клітинної функції пов’язане з наявністю позаклітинних везикул і може бути біомаркером ризику розвитку ГЦК після лікування від ВГС. Незважаючи на обмеженість вибірки, результати відкривають нові можливості для ранньої діагностики та профілактики раку печінки у груп високого ризику.
Автори наголошують, що висновки даного дослідження необхідно підтвердити у більш масштабних випробуваннях, а також детально вивчити методи модуляції імунної відповіді для зниження ризику розвитку пухлини.
Джерело: https://www.medscape.com/viewarticle/new-biomarker-may-predict-advancement-hcc-hiv-hcv-2025a1000kcw