Пандемія коронавірусу (COVID-19) стала важким тягарем для систем охорони здоров’я у всьому світі. Вплив COVID-19 поширюється не тільки на велику кількість людей, які страждають на це захворювання, але й на пацієнтів з іншими гострими або хронічними станами, включаючи неінфекційні захворювання та ВІЛ. Через пандемію та карантинні заходи, відбулись серйозні перебої у наданні медичних послуг пацієнтам з ВІЛ. Також запобіжні заходи, що були застосовані в багатьох країнах задля зупинення передачі SARS-CoV-2, мали негативний вплив на доступ пацієнтів з ВІЛ до скринінгових тестів та негативно позначилися на довгостроковому лікуванні пацієнтів із хронічними захворюваннями.
Пандемія коронавірусу (COVID-19) стала важким тягарем для систем охорони здоров’я у всьому світі. Вплив COVID-19 поширюється не тільки на велику кількість людей, які страждають на це захворювання, але й на пацієнтів з іншими гострими або хронічними станами, включаючи неінфекційні захворювання та ВІЛ. Через пандемію та карантинні заходи, відбулись серйозні перебої у наданні медичних послуг пацієнтам з ВІЛ. Також запобіжні заходи, що були застосовані в багатьох країнах задля зупинення передачі SARS-CoV-2, мали негативний вплив на доступ пацієнтів з ВІЛ до скринінгових тестів та негативно позначилися на довгостроковому лікуванні пацієнтів із хронічними захворюваннями.
Саме тому некомерційна організація AIDS Healthcare Foundation (AHF), яка понад 30 років надає послуги з тестування, профілактики та догляду у зв’язку з ВІЛ у 44 країнах, вирішила провести дослідження, в якому описала вплив пандемії COVID-19 на тестування та лікування ВІЛ. А також надала інформацію щодо стратегій, які використовувались на різних континентах для пом’якшення впливу COVID-19 на лікування ВІЛ, для того, щоб ще більше організацій могли використовувати їх в майбутньому.
В дослідженні, яке було нещодавно опубліковане, були використані вторинні дані Глобальної програми якості AHF з 44 країн на чотирьох континентах (Азія, Латинська Америка та Карибський басейн, Європа та Африка). В ході дослідження було порівняно інформацію про тестування на ВІЛ, відсоткове співвідношення позитивних результатів, кількість особистих прийомів та кількість нових учасників в програмах лікування ВІЛ з 1 січня 2020 року до 31 серпня 2020 року з аналогічним періодом у 2019 році. Щоб з’ясувати, чи був відчутним вплив COVID-19 на тестування та відсоток позитивних результатів у підгрупах вразливих груп населення, було проведено індивідуальний аналіз серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками (ЧСЧ), трансгендерів, мігрантів, секс-працівників, людей, які вживають наркотики ін’єкційно (ЛВНІ) і ув’язнених.
Результати дослідження
Відповідно до отриманих даних, вчені спостерігали скорочення кількості проведення тестів на ВІЛ у 2020 році порівняно з 2019 роком на всіх чотирьох континентах: від 26,19% у Європі до 44,62% у Латинській Америці та Карибському басейні, що означає загальне скорочення на 35,40%. В Європі у всіх країнах спостерігалося зниження кількості проведених тестів на ВІЛ: від –12% (Росія) до –410% (Естонія). І тільки в Ефіопії (+30%) та Мозамбіку (+15%) кількість проведених тестувань на ВІЛ збільшилася.
Також було виявлено збільшення відсотку позитивних результатів тестів на ВІЛ на всіх континентах: від 2,19% в Африці до 43,95% у Європі (загальне збільшення на 9,52%), що свідчить про те, що стратегії цільового тестування могли використовуватися під час пандемії COVID- 19 з потенційною пріорітизацією осіб із групи підвищеного ризику або осіб із симптомами СНІДу. У європейських країнах відзначено найвище зростання відсотку позитивних результатів у період пандемії. Оцінка кількості тестів та відсотку позитивних результатів за підгрупами вразливих груп населення показала, що кількість проведених тестів на ВІЛ серед ЧСЧ, трансгендерів, мігрантів, секс-працівників та ЛВІН знизилась від 10,74% до 52,85%; а збільшення відсотку позитивних тестів у цих підгрупах коливалося від 2,92 до 63,07%. Тільки серед ув’язнених було встановлено невелике збільшення кількості проведених тестувань та зниження відсотка позитивних результатів порівняно з даними за 2020 та 2019 роки.
Що стосується впливу COVID-19 на загальну кількість наданих консультацій для людей, які живуть з ВІЛ, то у країнах Африки та Латинської Америки кількість особистих консультацій скоротилася відповідно на 7,14% та 24,31% у 2020 році порівняно з 2019 роком. А в європейських та азіатських країнах кількість консультацій у 2020 році дещо збільшилася. В європейських країнах (Україна, Росія та Естонія) кількість консультацій в 2020 році навпаки виросла до 336 168, тоді як в 2019 році було проведено 308 906 консультацій. Також в європейських країнах виросла кількість нових звернень за допомогою у зв’язку з ВІЛ з 14 779 у 2019 році до 19 030 у 2020. Хоча в Естонії та Україні спостерігалось помітне зниження прийому нових звернень щодо ВІЛ (-80%), тоді як у Росії кількість таких пацієнтів збільшилася (+21%). А ось в африканських, азіатських та латиноамериканських країнах відбулося скорочення кількості нових звернень за допомогою у зв’язку з ВІЛ, яке варіювалося від 32,05% до 56,26%,
Стратегії зниження негативного впливу COVID-19 на ВІЛ-інфекцію
Також в рамках дослідження було презентовано стратегії, які були реалізовані AHF для зниження негативного впливу COVID-19 у медичних установах відповідно до спостережуваних або очікуваних проблем.
Ось опис основних проблем та стратегій їх вирішення:
- Проблема – обмежений доступ до медичних закладів через карантинні обмеження, комендантські години, заборони та страх.
Стратегії вирішення:
- Впроваджено: видачу антиретровірусних препаратів на більш тривалий період; попередньо упаковані ліки; клінічні консультації по телефону/відеоконференції; гаряча лінія; соціальні мережі/текстові повідомлення для покращення прихильності; збільшено час роботи клінік; альтернативна доставка ліків: доставка за місцем проживання, доставка поштою/кур’єром, доставка додому чи самовивіз; мобільні клініки для зв’язку з клієнтами.
- Роздача засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) за об’єктами.
- Реорганізація потоку клієнтів, включаючи фізичне дистанціювання, використання ЗІЗ та заплановані зустрічі.
- Персоналу, що працює вдома, було запропоновано дзвонити клієнтам та заохочувати їхню присутність на зустрічах.
- Клініки працюють у продовжений режим, крім комендантської години.
2. Проблема – зниження доходів через економічну кризу.
Стратегія – безкоштовні продовольчі та гігієнічні пакети для найбільш уразливих клієнтів.
3.Проблема – зниження кількості людей, які пройшли тестування на ВІЛ.
Стратегії:
- Розширені цільові стратегії тестування для ключових груп населення, включаючи сексуальних партнерів, індексних партнерів, вагітних жінок, які отримують допологове спостереження, клієнтів із симптомами (на ВІЛ, інші інфекції, що передаються статевим шляхом та туберкульоз) та клієнтів з недоїданням.
- Розширення масштабів самотестування на ВІЛ.
4. Проблема – зниження прихильності до лікування.
Стратегії:
- Персонал телефонував клієнтам і заохочував до поновлення лікування.
- Збільшено години роботи клініки.
- Проведено клінічні консультації за телефоном/відеоконференції.
5.Проблема – зменшення кількості клієнтів, які мають доступ до тестування на вірусне навантаження на ВІЛ.
Стратегія – пріоритезація клієнтів для вимірювання вірусного навантаження (тих, хто не вимірював кількість CD4 або вірусне навантаження протягом останніх 6 місяців).
Висновки
Незважаючи на помітну неоднорідність між країнами, в ході дослідження було виявлено, що COVID-19 був пов’язаний зі значним скороченням тестування на ВІЛ, збільшенням відсотку позитивних тестів, скороченням кількості особистих консультацій і скороченням кількості нових реєстрацій в лікувальних закладах, незважаючи на реалізацію кількох стратегій пом’якшення наслідків впливу COVID-19 . Вплив COVID-19 відрізняється на різних континентах і серед ключових груп населення. Результати дослідження показують, що найближчими роками служби охорони здоров’я у всьому світі мають бути готовими до того, щоб реагувати на вплив COVID-19 на тестування та догляд у зв’язку з ВІЛ.
Постачальники медичних послуг та установи повинні використовувати досвід, який вони вже отримали, для подальшого вдосконалення стратегій пом’якшення наслідків та визначення пріоритетів надання допомоги як у період пандемії, так і в період після пандемії. Також рекомендується активно відстежувати клієнтів, які не відвідують медичні заклади чи повторно не отримують АРТ після першого прийому; посилити чи створити групи підтримки для тих, хто найбільше потребує (навіть віртуально); просувати та проводити самотестування на ВІЛ як альтернативу тестуванню в закладі охорони здоровя; створювати альтернативні маршрути доставки АРТ для клієнтів, які працюють в основних сферах діяльності та стикаються з надзвичайними потребами під час пандемії.
Також варто звернути увагу на використання альтернативних варіантів надання медичної допомоги людям з ВІЛ, включаючи видачу АРТ не тільки у закладах охорони здоров’я, доставку ліків додому, проведення відео-консультацій і т.п. стратегії, які описані вище.
Залиште коментар