Деякі люди, які живуть з ВІЛ, особливо ті, хто вчасно починає лікування сучасними антиретровірусними препаратами (АРВТ), можуть залишатися на своєму першому режимі лікування протягом тривалого часу. Але в інших можуть виникнути складності з терапією через побічні ефекти або проблеми з придушенням вірусного навантаження. І тут рекомендується підібрати інший режим лікування.

Експерти виділяють кілька основних причин для зміни АРВ-терапії:

  • Вірусне навантаження не знижується;
  • Клітини CD4 відновлюються неадекватно;
  • Є складнощі із прийомом ліків (графік, кількість таблеток, фізіологічні проблеми);
  • Побічні ефекти;
  • Лікарські взаємодії з іншими препаратами;
  • Вагітність;
  • Вартість ліків (якщо пацієнт змушений сам купувати терапію).

Невдача при лікуванні

Вірусологічна невдача виникає, якщо деякі ліки у схемі не справляються зі своїм завданням. Щоб дізнатися, чи працює АРВ-терапія, потрібно виміряти вірусне навантаження чи рівень РНК ВІЛ.

Якщо вірусне навантаження не знижується до невизначеного рівня (менше 50 копій), то людина наражається на ризик прогресування захворювання. Також виникає ризик розвитку лікарської стійкості до АРВ-препаратів, що може обмежити можливості лікування в майбутньому.

Поодинокі стрибки вірусного навантаження (сплески) зазвичай не є проблемою. Але якщо два послідовні тести показують зростання вірусу, то є сенс задуматися про зміну або коригування режиму терапії.

Невдача при лікуванні може статися через мутації, які роблять вірус стійким до ліків. Причин може бути кілька, але найпоширеніша – низький рівень ліків у крові. Це трапляється через взаємодію з іншими препаратами, через те, що ліки погано всмоктуються (деякі препарати потрібно приймати натще або з їжею для кращого всмоктування), але найчастіше через регулярні пропуски терапії.

На що можна змінити схему?

Це залежить від історії лікування та причин переходу. Але є кілька варіантів, з яких можна обрати (якщо до них є доступ у вашій країні або медичному закладі):

  • Схема в одній таблетці (при невизначеному вірусному навантаженні можна перейти на підтримуючу схему з 2 препаратів: долутегравір/рілпівірін або долутегравір/ламівудін).
  • Ін’єкційна терапія пролонгованої дії (каботегравір/рілпівірін).
  • Для пацієнтів з множинною лікарською стійкістю ВІЛ можна додати до терапії нові АРВ-препарати: ібалізумаб або ленакапавір.
  • Інший варіант – приєднатися до клінічних випробувань.

“Сучасні АРВ-препарати більш ефективні, краще переносяться, з меншою ймовірністю призводять до лікарської стійкості і зручніші, ніж старі”, – підкреслюють експерти.

 

Джерело: https://www.poz.com/article/switching-hiv-treatment

 

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
WhatsApp
Email
Print