Експерти з Євросоюзу, Великобританії та США поділилися своїм досвідом та спостереженнями щодо проблеми пізнього діагнозу ВІЛ.
ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ
За останніми підрахунками, трохи більше 50% діагнозів ВІЛ у країнах Європейського Союзу та Європейської економічної зони були пов’язані з числом CD4 менше 350 клітин. 35% із них вважалися запущеними – наявність СНІД-індикаторного захворювання чи індикаторного стану незалежно від клітин CD4.
Однак багато випадків було виявлено під час сероконверсії, коли кількість лімфоцитів CD4 тимчасово знизилася до рівня 350 клітин. Це ускладнювало зусилля органів охорони здоров’я щодо точного відстеження контрольних показників захворювання, оскільки в даному випадку кількість клітин CD4 не вказувала на «пізній діагноз» ВІЛ.
Базовий рівень CD4 у всіх різний, але є діапазон «нормального». Я раджу лікарям не перевіряти кількість CD4, тому що це не відображає стан імунної системи пацієнта і нічого не говорить нам про те, як він почувається з точки зору ВІЛ», – каже доктор Ліна Розенгрен-Хові з Університету Північної Кароліни.
Щоб відрізнити «недавнє» інфікування ВІЛ від «пізнього», робоча група європейських експертів запропонувала орієнтуватися на такі критерії: 1) лабораторні дані щодо нещодавніх інфекцій; 2) останній негативний тест на ВІЛ, який був не більше 12 місяців тому після встановлення діагнозу; 3) клінічні прояви гострої інфекції. Це, на думку фахівців, дозволить правильно класифікувати випадки інфікування та відстежувати ситуацію з часом.
РАННІ ВИПАДКИ ІНФІКУВАННЯ ТА ПІЗНІ ДІАГНОЗИ СЛІД ВІДСТЕЖУВАТИ ОКРЕМО
У 2014 році Центри США з контролю та профілактики захворювань (CDC) зробили низку кроків для полегшення діагностики ВІЛ, щоб можна було відслідковувати ранні випадки інфікування окремо від занедбаних.
Ці заходи включали рекомендації лабораторіям щодо використання тестів на ВІЛ 4-го покоління для виявлення антигену p24 (він з’являється в крові раніше, ніж антитіла), аналізи диференціації, які відрізняють ВІЛ-1 від ВІЛ-2, і тести на нуклеїнові кислоти, які ідентифікують помилкові спрацьовування та полегшують раннє виявлення.
Також CDC опублікували нову класифікацію стадій ВІЛ-інфекції: від нульової (гостра інфекція) до «третьої» стадії, яка визначалася як СНІД.
Незважаючи на вжиті заходи, пізня діагностика ВІЛ залишається проблемою. Згідно з даними епіднагляду за 2020 рік, у США 7% діагнозів було виявлено на «нульовій» стадії, тоді як 21% – на «третій».
РІЗНІ СТРАТЕГІЇ ТЕСТУВАННЯ
Пізня діагностика ВІЛ пов’язана з підвищеною захворюваністю та ранньою смертністю, а також ризиком подальшої передачі вірусу. Щоб запобігти цим випадкам, потрібні нові стратегії тестування.
Фахівці з Португалії впровадили автоматизовану систему скринінгу на ВІЛ у пацієнтів, які надходять у відділення невідкладної допомоги. Електронна медична карта автоматично генерувала кандидатів, які підходять для скринінгу, яким під час взяття крові пропонувалося пройти тест на ВІЛ або відмовитись від нього. За підсумками впровадження цієї практики, пізніше виявлення ВІЛ у відділенні невідкладної допомоги скоротилося з 78% до 39% за три роки.
«Використовуючи автоматизовану програму, ми виключили людський чинник із загального рівняння скринінгу, який, як ми знаємо, є однією з основних перешкод для тестування на ВІЛ», – каже Інес Вас-Пінто, спеціаліст функціонального підрозділу з ВІЛ у Лісабоні.
У квітні цього року Національна служба охорони здоров’я Великобританії запровадила програму у 33 лікарнях невідкладної допомоги, відповідно до якої людям пропонувалося приховане тестування на ВІЛ та гепатити В/С. За 100 днів фахівці виявили понад 800 випадків інфікування. До цього списку потрапили люди, які не вважали, що перебувають у групі ризику. Іншими словами, якби не автоматичний підбір кандидатів на скринінг, вони не стали б тестуватися на ВІЛ за власною ініціативою. Національні програми самотестування, запроваджені у Великій Британії та США, також виявилися ефективними методами для ранньої діагностики ВІЛ.
«Коли справа доходить до тестування на ВІЛ, це має бути багатоаспектний підхід. Чим більше методів у нас, тим більше людей ми зможемо охопити», — сказала доктор Розенгрен-Хові.
Джерело: https://www.medscape.com/viewarticle/985361
Повернутись Назад
Залиште коментар