Прийом деяких препаратів АРТ може впливати на надмірне збільшення ваги у вагітних жінок із ВІЛ

Американські вчені провели дослідження, в ході якого з’ясувалося, що жінки, які живуть з ВІЛ, схильні до надмірного набору ваги, якщо вони приймають антиретровірусну комбінацію, яка містить тенофовір алафенамід та інгібітори інтегрази. Але більш рання форма тенофовіру – тенофовір дизопроксил – може знизити ризик набору ваги під час вагітності.

Раніше в дослідженнях вчені виявили, що більшість пацієнтів, які розпочинають лікування ВІЛ, набирають вагу в перший рік. Люди з низьким числом CD4 та високим вірусним навантаженням, як правило, набирають більше, ніж інші – лікарі вважають це ефектом «повернення до здоров’я». Але є деякі комбінації антиретровірусних препаратів, які пов’язані з великим набором ваги, наприклад, тенофовір алафенамід у поєднанні з інгібітором інтегрази.

Експерти з університету Еморі в Атланті вирішили дослідити набір ваги під час вагітності відповідно до режиму АРВ-терапії у жінок, які живуть із ВІЛ. Вчені вважають, що надмірне збільшення у вазі у вагітних може підвищити ризик ускладнень.

У дослідженні брали участь 303 жінки. Середній вік учасниць становив 28 років, 75% із них раніше вже народжували. 26% жінок страждали на надмірну вагу, у 40% було зафіксовано ожиріння. Майже половина учасниць (47%) не приймали АРВТ до зачаття. 38 жінок, які взяли участь у дослідженні, отримували під час вагітності інгібітор інтегрази + тенофовір алафенамід; 51 учасниця – інгібітор інтегрази без тенофовіру алафенаміду (TAF); 149 жінок приймали тенофовір дизопроксил (TDF) – більш ранній варіант тенофовіру; 65 – інші АРВ-препарати.

В результаті, надмірне збільшення у вазі під час вагітності було зафіксовано у 29% жінок. Найчастіше у пацієнток, які приймають TAF та інгібітор інтегрази (53%). Найвищі показники були у жінок, які страждали від ожиріння на початковому рівні. 71% учасниць із цієї вагової категорії, які приймали TAF та інгібітор інтегрази, зазнали надмірного збільшення у вазі.

Після того, як вчені скоригували дані з урахуванням індексу маси тіла до вагітності та вірусного навантаження на початковому рівні, вони зробили наступні висновки:

• Жінки, які приймають TAF та інгібітор інтегрази, на 78% частіше зазнавали надмірного збільшення у вазі порівняно з тими, хто не приймав жодного з цих препаратів.
• У жінок, які приймають тенофовір дизопроксіл (TDF), ризик надмірного збільшення ваги був нижчим на 36%.

Ґрунтуючись на отриманих даних, дослідники підтверджують необхідність спостереження за жінками, які живуть із ВІЛ, під час вагітності щодо гестаційного діабету та гіпертонії. Також їм потрібна додаткова консультація з питань дієти, харчування, фізичних вправ та набору ваги.