ВІЛ-інфекція — це хронічне інфекційне захворювання, спричинене Вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Вірус імунодефіциту людини належить до сімейства ретровірусів (Retroviridae) і роду лентивірусів (Lentivirus). Назва роду Lentivirus походить від латинського слова lente — "повільний". Для вірусів цього типу характерна повільна і варіабельна швидкість розвитку інфекційного процесу, а також тривалий інкубаційний період.
Клітини-мішені ВІЛ — це певні клітини людського організму, які вірус інфікує, зокрема:
Потрапивши в імунні клітини, вірус блокує їх основну функцію — розпізнавання сигналів небезпеки від інших клітин. У процесі внутрішньоклітинного розмноження ВІЛ призводить до загибелі інфікованих клітин. Це послаблює імунну систему, що, своєю чергою, спричиняє розвиток різних опортуністичних інфекцій і новоутворень у ВІЛ-інфікованих людей.
СНІД (Синдром набутого імунодефіциту) — це комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок значного руйнування імунної системи людини вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
СНІД є кінцевою стадією ВІЛ - інфекції, на якій імунна система людини зазнає таких пошкоджень, що організм втрачає здатність боротися з інфекціями та деякими видами ракових захворювань, що можуть призвести до серйозних ускладнень або смерті.
ВІЛ міститься в рідинах організму інфікованої людини, але в різних концентраціях.
Основні рідини, що містять високі концентрації вірусу:
Передається ВІЛ виключно від інфікованої людини до здорової людини контактним шляхом через потрапляння біологічних рідин ВІЛ-інфікованого, в яких міститься найбільша концентрація вірусу, на слизові оболонки здорової людини або безпосередньо в її кровотік. Передача вірусу відбувається за умови відсутності належного лікування людини, яка живе з ВІЛ.
Парентеральний шлях – це шлях передачі ВІЛ, при якому інфікування відбувається при безпосередньому контакті з кров’ю людини, яка живе з ВІЛ.
Найпоширеніший варіант передачі – через нестерильні шприци та медичний інструментарій, які використовуються повторно при проведенні внутрішньовенних ін’єкцій. Особливо високий ризик передачі ВІЛ таким шляхом для споживачів наркотиків ін’єкційно, під час спільного використання шприців і голок.
Також є ризик інфікування під час переливання крові, якщо порушена методика перевірки донорської крові. Ризик інфікування парентеральним шляхом також існує для медичних працівників, які контактують з ВІЛ-інфікованим матеріалом.
В Україні наразі переважає статевий шлях передачі ВІЛ від інфікованого партнера здоровому партнеру (вагінальний, оральний, анальний).
Сперма, чоловічі та жіночі секрети містять велику концентрацію вірусу.
Передача ВІЛ від інфікованої матері до дитини може відбуватися під час вагітності (через плаценту) та пологів (через родові шляхи). Також є ризик передачі через грудне молоко або зціджене молоко. Ризик інфікування залежить від організації медичного спостереження та лікування жінки під час вагітності та пологів.
Величина ризику інфікування залежить від рівня організації медичного спостереження та лікування жінки під час вагітності та пологів.
Пам`ятайте: Якщо ж у вас спостерігається хворобливий стан, особливо якщо він не проходить протягом 1-2 тижнів – варто обов’язково звернутися до сімейного лікаря, незалежно від передбачуваної вами причини симптомів!
Не займайтесь самолікуванням – зверніться до свого сімейного лікаря!
Період вікна — це період часу від інфікування до появи антитіл до ВІЛ в крові. В цей час тести можуть бути негативними, навіть якщо людина інфікована.
Поява антитіл зазвичай відбувається протягом 3-12 тижнів після інфікування, але в 95% випадків це трапляється протягом 3 місяців.
Зв'язатися з командою БО “СААПФ”:
Корисне:
Ми зв’яжемося з вами найближчим часом.
Гаряча лінія з питань ВІЛ
Гаряча лінія з питань туберкульозу