|
||
Згідно ст. 49 Конституції України, медична допомога в державних і комунальних установах охорони здоров’я повинна надаватися безкоштовно.
Відповідно до ч.3 статті 12 Закону України “Про запобігання захворювання СНІД і соціальному захистові населення”, надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД громадянам України, іноземцям і особам без громадянства здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому законодавством і відповідними міжнародними договорами України.
Згідно ч. 2 ст.17 зазначеного закону ВІЛ+ і хворі на СНІД громадяни України, крім всього, мають право на безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного в них захворювання, і засобами особистої профілактики.
Крім цього, законодавство України передбачає і цілий ряд інших додаткових заходів і механізмів, спрямованих на забезпечення доступності лікувальних засобів і виробів медичного призначення, у тому числі таких, котрі безпосередньо зв’язані з профілактикою і лікуванням ВІЛ/СНІДу.
По-перше, зареєстровані в Україні відповідні антиретровірусні препарати, а також цілий ряд імуномодуляторів, антибактеріальних препаратів включені в:
- Національний перелік основних (життєво необхідних) лікарських засобів і виробів медичного призначення (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 16.11.01 № 1482);
- а також, у Перелік лікарських засобів вітчизняного й іноземного виробництва, що можуть закуповувати установи охорони здоров’я, цілком або частково фінансовані з державного і місцевого бюджетів (затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.04.03 № 169).
Крім того, у даному наказі відповідним структурам доручено забезпечити контроль, за використанням бюджетних засобів установами охорони здоров’я на закупівлю необхідних лікувальних засобів відповідно затвердженого їм Переліку.
По-друге, не менш важливим є те, що в ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачене звільнення від оподатковування цим податком операцій із продажу лікувальних засобів і виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні, а також операцій по наданню послуг охороні здоров’я. Послуги, зв’язані з профілактикою і лікуванням ВІЛ/СНІДу, інших хвороб, що передаються статевим шляхом, не складають виключення від вище зазначених правил.
По-третє, не менш важливо, що Законом України “Про митний тариф України” для гнітючої більшості лікувальних засобів (у тому числі і для ВІЛ/СНІДу) установлені нульові або досить низькі пільгові і повні ставки ввізного мита . Це стосується:
- тест-систем для діагностики ВІЛ;
- дозованих і розфасованих для роздрібної торгівлі лікувальних засобів антиретровірусної терапії;
- презервативів;
- одноразових шприців і ін.
До цього варто додати, що ч. 1 ст. 6 Закону України “Про гуманітарну допомогу” гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), що надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподатковування.
Це особливо важливо, зважаючи на те, що деякі лікувальні засоби (зокрема , антиретровірусні препарати) в Україні практично не виробляються або в наслідок дефіциту бюджетних засобів за рахунок державних асигнувань не закуповуються.
Так що в цілому, у контексті ВІЛ/СНІДу той блок національного законодавства, що регулює якість і доступність лікувальних засобів, виробів медичного призначення і відповідний захист прав споживачів, – відповідає сучасним міжнародним стандартам і не вимагає яких-небудь принципових змін.
У даному випадку ключем до рішення проблеми забезпечення доступності відповідних ліків і виробів медичного призначення для всіх тих, хто їх вимагає, є не зміна законодавства, а забезпечення адекватного фінансування потреб системи охорони здоров’я в цілому і програм у сфері боротьби з ВІЛ/СНІД зокрема.
Залиште коментар