Проблема ВІЛ в місцях ув”язнення

Починаючи з квітня 1997 р. пенітенціарна система України відмовилась від обов`язкового тестування ув`язнених на антитела до ВІЛ та ізоляції інфікованих. В результаті реалізації нової стратегії профілактики ВІЛ-інфекції вдалося зняти соціальну напругу, яка мала місце в соціумі пенітенціарної системи, значно підвищити рівень знань про ВІЛ/СНІД, шляхи передачі вірусу і методи профілактики.

Динаміка зростання кількості ВІЛ-інфікованих в пенітенціарній системі України не відрізняється від інших країн і, безумовно, пов`язана з епідемічною ситуацією в державі. Найбільш серйозні проблеми, які можуть визначати майбутнє пенітенціарної медицини в зв`язку з наявністю ВІЛ-інфекції, це:

• Неможливість внаслідок обмеженого фінансування забезпечити лікування всезростаючої кількості хворих на СНІД, а також добровільне тестування і проведення єпідеміологічного моніторінга.
• Сумнівна ефективність інформаційних програм в зв`язку з неможливістю забезпечити презервативами і дезинфікуючими засобами осіб, які утримуються в закладах. Найбільш імовірне фінансування з державного бюджету в найближчий час можливе тільки на харчування, проведення першочергових протиепідемічних засобів, надання медицинської допомоги хворим на інфекційні захворювання, симптоматичне лікування хворих на СНІД. Це першочергові потреби. Покриття витрат на профілактичні засоби проти ВІЛ-інфекції із бюджетних коштів лишається на найближчий час сумнівним.

Однак, є і позитивні зміни. До останнього часу АРВ-терапія не була доступною ВІЛ-позитивним ув`язненим, що було порушенням прав людини. Зараз ситуація змінюється.

З кінця 2005 р. почався процес, який дозволяє сподіватися, що АРВ-терапія поступово стане доступною в тюрмах вже з початку наступногог року. Питаннями запровадження АРВ-терапіїї до використання в тюрмах займається Державний департамент України з питань виконання покарань разом з МОЗ України.