Психологічні аспекти ВІЛ/СНІДу

Діагноз «ВІЛ-інфекція» означає присутність в крові вірусу імунодефіциту людини, який може впродовж довгих років не супроводжуватися ніякими змінами в стані здоров’я, проте, саме знання про наявність ВІЛ-інфекції в організмі практично завжди приводить до змін в житті людини. Особливість цього діагнозу в тому, що він пов’язаний з безліччю соціальних і психологічних проблем, внутрішніх криз, стресів, труднощів в міжособових відносинах таких, як страх передачі вірусу сексуальному партнерові; проблеми з можливістю мати дітей, оскільки існує ризик передачі вірусу від матері дитині; негативне відношення до ВІЛ-інфікованих в суспільстві і т.д.. Все це впливає на якість життя, відносини з оточуючими людьми й на відношення до самого собі, що не завжди зрозуміло людям, яких особисто не торкнулася проблема ВІЛ/СНІД.

Хоча багато в чому епідемія ВІЛ/СНІДу унікальна, один з головних її уроків лише повторює те, що відомо людству споконвіку: взяти перемогу над хворобою і подолати важку ситуацію більше шансів у того, хто бере на себе відповідальність за своє життя і не задовольняється роллю жертви. Багато ВІЛ-інфікованих чудово усвідомлюють це і прагнуть, якомога більше дізнатися про ВІЛ-інфекцію, про нові ліки і методи лікування, про свої права і шляхи захисту.

Не дивлячись на численні труднощі, діагноз ВІЛ-інфекція не означає, що людина повинна відмовитися від своїх планів і інтересів, від навчання, роботи і розваг, від любові і сексу. Все більше людей знаходять рішення проблем, пов’язаних з наявністю ВІЛ-інфекції в організмі, багато хто виявляє, що їх життя не змінилося кардинально і роблять кроки, щоб адаптуватися до нових умов життя.

Психологічні проблеми

Людям, що живуть з ВІЛ-інфекцією, часто доводиться стикатися з соціально-психологічними проблемами задовго до того, як їм знадобиться медична допомога. Дуже важливо приділяти особливу увагу рішенню цих проблем. Емоційне самопочуття ВІЛ-позитивних вимагає не менш серйозного підходу, чим фізичне. Навчитися жити з ВІЛ – складне завдання, воно вимагає немало сил, а також підтримки і допомоги з боку близьких і фахівців.

У більшості ВІЛ-інфікованих бувають важкі періоди в життя, для яких характерні депресія, тривожність, страх, порушення сну, нічні кошмари, труднощі концентрації уваги, відчуття безпорадності, безнадійність, думки про смерть. Ці і інші емоційні кризи заважають піклуватися про своє здоров’я і деколи приводять помилок, які важко виправити. В період кризи людина стикається відразу з декількома проблемами й не бачить виходу з ситуації, що склалася. У такому стані їй складно розібратися навіть у власних відчуттях і бажаннях. Існують декілька періодів, під час яких ВІЛ-інфіковані особливо уразливі перед кризою.

Отримання діагнозу

У перший момент при отриманні діагнозу «ВІЛ-інфекція» більшість людей випробовує сильний шок. Потім перед ними постає питання, як складеться їх подальше життя, скільки воно продовжиться і як це все відіб’ється на близьких їм людях. Не існує «правильної» реакції на цей діагноз: всі сприймають його по-різному. Багато охоплюють гнів, пригніченість, відчай, страх за себе і близьких. Деякі в перший момент думають про самогубство. Інші, навпаки, абсолютно спокійні. Нерідко людина спочатку не вірить своєму діагнозу. Більшість людей, що дізналися про ВІЛ-статус, вимушена переглядати свої уявлення про власне життя.

Поява перших хворобливих симптомів

Часто ці прояви не мають відношення до ВІЛ-інфекції, але ВІЛ-інфікований може сприйняти їх як симптоми розвитку захворювання. До цього моменту людина лише знала про наявність вірусу, тепер для неї ВІЛ стає видимим, а симптоми — доказом діагнозу.

Необхідність регулярно приймати ліки.

Більшість людей з ВІЛ-інфекцією – молоді люди, які не мали раніше досвіду щоденного прийому лікарських препаратів. Деяких з них лякає думку про нездатність імунної системи самостійно боротися з вірусом, інших – складність приймання препаратів і можливість появи побічних ефектів.

Серйозні хворобливі симптоми

Хворобливі симптоми самі по собі є важким випробуванням для людини і багато ВІЛ-інфікованих не можуть звикнутися з тим, що їх життя буде пов’язано з болем і ліками, а постійне звернення по медичну допомогу змусить змінити або кинути роботу або припинити навчання.

Важка хвороба або смерть знайомого ВІЛ-інфікованого.

Втрата близької людини завжди важкий удар. Особливо важко сприймають смерть від СНІДу близькі люди, що самі живуть з ВІЛ-інфекцією. Думки про можливість наближення власної смерті приводять до серйозних емоційних криз.

Крім цього, у кожного можуть бути свої кризи залежно від цінностей, які опинилися під загрозою у зв’язку з ВІЛ-інфекцією: навчання, кар’єра, особисті відносини, створення або збереження сім’ї, улюблене заняття. Всі ці кризові ситуації пов’язані з емоційними втратами і глибокими негативними переживаннями. Людина відчуває гнів, відчай, відчуття провини, тривогу, гіркоту втрати. Багато ВІЛ-інфікованих зі всією гостротою усвідомлюють власну смерть і бояться втратити фізичну привабливість, здоров’я, самостійність або втратити друзів і близьких і залишитися наодинці. Тому в цей період чоловік особливо потребує підтримки і від характеру цієї підтримки залежить, як людина справиться з своїм емоційним станом.

Соціально-психологічна допомога ВІЛ-інфікованим

ВІЛ або СНІД роблять вплив на психіку і змінюють психологію ВІЛ-інфікованих людей внаслідок того, що на сьогоднішній день, є невиліковними, хронічними захворюваннями; протікають важкопередбачувано і протягом багатьох років, майже завжди супроводжуються негативними залежностями, сприймаються суспільством як негативне явище.

Тому саме соціально-психологічна допомога ВІЛ-інфікованим, повинна вирішувати такі завдання, як:

профілактика епідемії;
запобігання негативним соціально-психологічним наслідкам широкого розповсюдження ВІЛ-інфекції (аутоагресивного поведінки, суїцидів; асоціальної і протиправної поведінки, зростання соціальної напруженості й ін.);
соціальний захист і захист прав ВІЛ-інфікованих людей.

Соціально-психологічна допомога ВІЛ-інфікованим повинна виявлятися по наступних напрямах:

інформаційне (для широких верств населення);
науково-просвітницьке і освітнє (для фахівців — педагогів, психологів, соціальних працівників, медпрацівників організацій охорони здоров’я, працівників органів внутрішніх справ і т. д.);
безпосередня психологічна допомога і підтримка для ВІЛ-інфікованих та їх близьких (заочна психологічна допомога і підтримка по телефону довіри», очне індивідуальне психологічне консультування, організація і діяльність груп корекції і підтримки);
заходи щодо соціалізації і адаптації ВІЛ-інфікованих, а також по наданню їм соціальній допомоги.

Для здійснення повноцінної соціально-психологічної допомоги необхідно:

Створення цілодобового «телефону довіри» для ВІЛ-інфікованих. Це вирішить завдання встановлення контакту з ними, зняття екстреності психологічного стану ВІЛ-інфікованих та їх рідних, мотивування їх на звернення до фахівців, залучення уваги і розповсюдження інформації для широких верств населення. Психологи, що пройшли спеціальну (по телефонному консультуванню) і додаткову (по проблемах ВІЛ/СНІД) підготовку приймають дзвінки, фіксують інформацію, надають інформаційну, психологічну допомогу і підтримку.
Відкриття кабінетів очного психологічного консультування для надання очної індивідуальної допомоги і роботи груп, де передбачається здійснення разового або сесійного психологічного консультування, групової психокорекції і роботи груп підтримки.
Надання соціально-психологічної допомоги у напрямку соціалізації ВІЛ-інфікованих: надання ним соціальної і матеріальної допомоги і захисту, допомоги в працевлаштуванні, в профорієнтації і здобуванні освіти, юридичної допомоги і т.д. Необхідно допомогти ВІЛ-інфікованим зберегти або відновити соціальний статус, включати їх найрізноманітнішими способами в життя суспільства, створити умови для формування і розвитку мікросоціальних взаємин.
Проведення рекламно-інформаційних заходів – освітлення в ЗМІ і реклама роботи «телефону довіри», кабінетів надання психологічної допомоги і обміну шприців, пропаганда гуманного відношення і пошани до прав ВІЛ-інфікованих.

Повернутись Назад