Дослідники Фірузе Бані-Садр та Брайан Вуд проаналізували ризик реактивації вірусу гепатиту B (HBV) у людей із ВІЛ при зміні схеми антиретровірусної терапії (АРТ). Результати дослідження були опубліковані в журналі AIDS.
У пацієнтів з ВІЛ реактивація HBV може відбуватися через пригнічення імунної системи, наприклад, при низькому рівні CD4 клітин або індукованому лікарському імунодефіциті. Особливо це актуально при відміні препаратів, активних проти HBV. Це може призвести до підвищення вірусного навантаження та погіршення стану пацієнтів.
У клінічній практиці у Європі та США припинення HBV-активної терапії рекомендується лише за наявності вакцинації проти гепатиту В (наявність антитіл HBsAb). Також лікарі попереджають, що у пацієнтів з позитивними антитілами HBcAb (свідчать про перенесену інфекцію) можливі рецидиви і тому потрібний регулярний моніторинг.
Дослідження
Вчені вивчали роль антитіл HBcAb як можливого маркера ризику реактивації HBV. Було розглянуто дві когорти пацієнтів з ВІЛ та позитивним аналізом на HBsAg*, які переходили на двокомпонентні схеми лікування:
- Перша група продовжувала прийом ламівудину або емтрицитабіну,
- Друга група повністю виключила препарати, активні проти HBV.
Із 285 учасників 99 були позитивними за HBcAb. Середня тривалість спостереження склала 1,76 року у першій когорті та 1,06 року у другій. Головний висновок: наявність антитіл HBcAb не пов’язана з підвищенням рівня трансаміназ (ферментів печінки), що могло б свідчити про реактивацію вірусу. Навіть серед шести пацієнтів з підвищенням трансаміназ та позитивними HBcAb у всіх ПЛР-аналіз на HBV виявився негативним.
Автори підкреслюють, що ранні дослідження показували високий діапазон ризику реактивації HBV – від 1,6% до 43%, особливо у пацієнтів з антитілами HBcAb і відсутністю HBsAg при відміні АРВ препаратів, активних проти гепатиту В. Однак відмінності в результатах можуть пояснюватись відмінностями в характеристиках вибірки, рівнем HBV ДНК до лікування та тривалістю спостереження.
Нове дослідження дає надію на більш безпечну зміну антиретровірусної терапії у ВІЛ-позитивних пацієнтів із супутнім гепатитом B. Проте фахівці закликають до обережності, регулярного лабораторного моніторингу та індивідуального підходу до лікування.
* HBsAg (Hepatitis B surface antigen) — це поверхневий антиген вірусу гепатиту B. Його наявність у крові означає, що людина інфікована вірусом гепатиту B і може бути носієм або перебувати у гострій чи хронічній стадії захворювання. При негативному HBsAg, але позитивних інших маркерах (HBcAb або HBsAb), можна судити про перенесену інфекцію або вакцинацію.