Для людей, які живуть з ВІЛ, сезон респіраторних вірусів потребує особливої уваги, тому що ця група людей може бути сприйнятливішою до інфекцій, у тому числі респіраторних вірусів, через порушення імунної функції. Антиретровірусна терапія (АРТ) допомогла знизити вплив ВІЛ на імунну систему людини, особливо у тих, хто розпочав АРТ рано. Однак, незважаючи на початок АРТ, імунна система може не повністю відновитися, що потенційно робить людей, які живуть з ВІЛ, більш сприйнятливими до респіраторних вірусів.
Грип
За даними Міністерства охорони здоров’я та соціальних служб США (HHS), деякі дослідження показують підвищений рівень госпіталізації та смертності серед пацієнтів з ВІЛ, тоді як інші не виявили підвищеного ризику. До групи найбільшого ризику відносяться особи, які не одержують АРТ або мають низький рівень CD4+ клітин.
Профілактика
Одним із найкращих методів профілактики грипу є вакцинація у поєднанні з гарною гігієною рук та підтримкою щоденних здорових звичок. Дані показали, що у людей з ВІЛ, які отримують АРТ і мають нормальний або близький до нормального рівень CD4+, розвивається адекватна відповідь на вакцинацію проти грипу. Використання високих доз вакцини проти грипу значно підвищує ефективність імунізації у людей з імунодефіцитом.
Респіраторно-синцитіальний вірус (RSV)
RSV – одне з поширених захворювань дихальних шляхів, що найчастіше зустрічається у дітей та літніх людей. У деяких випадках воно може протікати важко, вимагаючи госпіталізації і навіть може призвести до смерті.
За оцінками Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), у сезоні 2024–2025 років RSV спричинив від 3,6 до 6,5 мільйона амбулаторних звернень, з яких 190 000–350 000 осіб було госпіталізовано, а число смертей становило від 10 000 до 23 000.
Дослідник Алмейда з колегами провели систематичний огляд, щоб з’ясувати, чи існує різниця в частоті та тяжкості перебігу RSV у людей, які живуть із ВІЛ. Після аналізу наукової літератури вони відібрали 36 досліджень, і дійшли висновку, що у дорослих, які живуть з ВІЛ немає значних відмінностей у рівні захворюваності і тяжкості перебігу RSV порівняно із загальною популяцією.
У той же час дані показали, що діти з ВІЛ, а також діти, які зазнали впливу вірусу в утробі матері, частіше стикаються з тяжким перебігом хвороби та мають більш високий ризик смертності, ніж діти, які не контактували з ВІЛ.
Профілактика
Перші вакцини проти RSV були схвалені Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) у травні 2023 року. Вони призначені для дорослих віком 60 років і більше.
Після цього Консультативний комітет з практики імунізації (ACIP) оновив свої рекомендації, включивши вакцинацію проти RSV для всіх людей віком 75 років і старше, а також для осіб віком від 60 до 74 років, якщо вони входять до групи підвищеного ризику тяжкого перебігу захворювання.
До факторів ризику тяжкого перебігу RSV відносяться:
- хронічні серцево-судинні захворювання;
- хронічні хвороби легень або дихальних шляхів;
- термінальна стадія ниркової недостатності;
- цукровий діабет з ураженням органів-мішеней, що потребує лікування інсуліном або інгібіторами натрій-глюкозного котранспортера 2 (SGLT2);
- цироз печінки;
- хронічні гематологічні захворювання;
- ожиріння з індексом маси тіла (ІМТ) 40 кг/м² та вище;
- помірні та тяжкі форми імунодефіциту;
а також інші стани, які, на думку лікаря, можуть значно підвищити ризик тяжкого перебігу RSV.
Люди, які живуть з ВІЛ, також відносяться до групи ризику, якщо виконується хоча б одна з наступних умов:
- кількість CD4+ клітин нижче 200 клітин/мм³;
- наявність (або наявність у минулому) СНІД-індикаторного захворювання;
- відсутність антиретровірусної терапії (АРТ) на даний момент.
В даний час не існує схвалених Управлінням з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) методів лікування RSV у осіб старше 12 місяців. Пацієнтам з RSV рекомендується усувати симптоми безрецептурними препаратами. При необхідності для зниження температури та/або зменшення болю можна використовувати знеболювальні, такі як ацетамінофен або ібупрофен.
COVID-19
З моменту перших виявлених випадків тяжкого гострого респіраторного синдрому, спричиненого SARS-CoV-2, дані про профілактику та лікування постійно поповнюються. COVID-19 був пов’язаний з високими показниками госпіталізацій та смертності, причому за останні кілька років ситуація помітно змінилася через наявність різних варіантів вірусу, що характеризуються нижчою вірулентністю.
Люди з ВІЛ можуть наражатися на підвищений ризик через ослаблену імунну систему, а також інші супутні захворювання, які спостерігаються у людей, які живуть з ВІЛ, і пов’язані з підвищеним ризиком розвитку тяжкої форми захворювання.
Профілактика
Як і вакцини проти грипу, вакцини проти COVID-19 оновлюються щорічно, залежно від поточних варіантів. Міністерство охорони здоров’я та соціальних служб США (HHS) в даний час рекомендує всім ВІЛ-позитивним особам віком від 5 років пройти вакцинацію проти COVID-19 незалежно від поточного рівня вірусного навантаження та кількості CD4+ клітин. Особи з кількістю CD4+ менше 200 клітин/мм³ або особи з прогресуючою ВІЛ-інфекцією можуть мати право на додаткову дозу через 8 тижнів або більше після останньої вакцинації.
Крім вакцинації, Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) схвалило препарат пемівібарт (Pemgarda, Invivyd) для екстреного застосування у людей з помірним або тяжким імунодефіцитом, пов’язаним із захворюванням або терапією, що проводиться.
До таких пацієнтів належать і люди, які живуть з ВІЛ, у яких рівень CD4+ клітин нижче 200 клітин/мм³ — вони також підпадають під критерії призначення пемівібарту. Інфекційна спільнота Америки (IDSA) рекомендує розглядати застосування пемівібарту у пацієнтів, які відповідають умовам екстреного дозволу, за умови, що циркулюючі штами COVID-19 зберігають чутливість до цього препарату.
Що стосується лікування COVID-19 у людей, які живуть із ВІЛ, то обсяг даних постійно зростає. В даний час кілька противірусних препаратів отримали схвалення Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (FDA) – як за екстреним дозволом (EUA), так і у вигляді повного схвалення. До таких препаратів відносяться молнупіравір (Lagevrio, Merck), нірматрелвір з ритонавіром (Paxlovid, Pfizer) та ремдесивір (Veklury, Gilead).
Якщо у людини з ВІЛ з’являються симптоми грипу або іншого вірусного респіраторного захворювання, важливо якомога раніше розпочати лікування. Це знижує ймовірність ускладнень та погіршення стану.
Вибір конкретного противірусного препарату та часу його початку залежить від виду вірусу, стану імунної системи, наявності супутніх захворювань та взаємодій із препаратами для ВІЛ. Тому за перших ознак хвороби вкрай важливо консультуватися з лікарем і, по можливості, не відкладати лікування.
Також слід стежити за тим, щоб антиретровірусна терапія (АРТ) була стабільною та ефективною, оскільки краще контрольоване вірусне навантаження та більш високий рівень CD4-клітин забезпечують більший захист від ускладнень.