Юридичний ресурс
ВІЛ/СНІД
Обов'язки людей, які живуть з ВІЛ
- Вживати заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих органами охорони здоров’я.
- Повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження.
- Відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для їх використання у медичній практиці.
Право на доступ до медичної допомоги
ЛЖВ мають право на безоплатний доступ до медичних послуг, зокрема:
- Проведення діагностики ВІЛ;
- Лікування антиретровірусними препаратами (АРТ);
- Лікування супутніх захворювань, таких як туберкульоз, гепатити тощо.
Нормативно-правова база
Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ" (ст. 6, 9).
Право на конфіденційність
Медична інформація про ВІЛ-статус є конфіденційною і не підлягає розголошенню без згоди людини, крім випадків, передбачених законом.
Нормативно-правова база:
- Закон України "Про інформацію" (ст. 21).
- Закон України "Про захист персональних даних" (ст. 11).
Право на соціальний захист
ЛЖВ можуть отримувати соціальні послуги та допомогу від держави:
- Соціальний супровід;
- Грошова допомога;
- Пільги на медичні та соціальні послуги.
Нормативно-правова база:
- Закон України "Про соціальні послуги" (ст. 5).
- Закон України "Про державні соціальні стандарти та гарантії".
Право на освіту та працевлаштування
ЛЖВ мають право на освіту, професійне навчання і працевлаштування на рівних умовах із іншими громадянами. Забороняється дискримінація через ВІЛ-статус.
Нормативно-правова база:
- Конституція України (ст. 24, 43).
- Закон України "Про зайнятість населення" (ст. 14).
Право на створення сім'ї та виховання дітей
ЛЖВ мають право на:
- Реєстрацію шлюбу;
- Усиновлення чи опіку над дітьми;
- Доступ до репродуктивних послуг.
Нормативно-правова база:
- Сімейний кодекс України (ст. 21, 211).
Захист від дискримінації
Будь-які форми дискримінації за ознакою ВІЛ-статусу заборонені. ЛЖВ мають право звертатися до суду чи органів державної влади у випадку порушення їхніх прав.
Нормативно-правова база:
Конституція України (ст. 24)- Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (ст. 4).
Право на участь у програмах профілактики та підтримки
ЛЖВ можуть брати участь у державних та недержавних програмах профілактики ВІЛ, отримувати безкоштовні консультації, соціально-психологічну підтримку, а також доступ до гарячих ліній із питань ВІЛ/СНІД.
Нормативно-правова база:
- Закон України "Про основи законодавства України про охорону здоров'я" (ст. 4, 8).
Як захистити свої права?
У разі порушення ваших прав звертайтесь на нашу лінію за номером 📞 0800500451, ми обов'язково допоможемо!
ВІЛ-статус:
кому людина зобов’язана відкрити його, а кому – ні?Ніхто не має права вимагати розкриття статусу/медичної таємниці без законних підстав. Будь-яке розголошення без згоди особи може призвести до правових наслідків для порушника.
Медичний персонал:
- Чи існує обов’язок повідомлятиПередача відомостей іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я допускається лише для цілей, пов’язаних з лікуванням хвороб, зумовлених ВІЛ, та у разі якщо поінформованість лікаря щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для його лікування.
Партнери (статеві стосунки):
- Чи існує обов’язок повідомлятиТак. Люди, які живуть з ВІЛ, зобов’язані повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення факту інфікування, про можливість їх інфікування ВІЛ. Також лікар має право без згоди особи повідомити зазначеного партнера (партнерів) про те, що він (вона, вони) піддавався ризику інфікування ВІЛ, та надати рекомендації щодо необхідності тестування на ВІЛ і застосування профілактичних заходів для недопущення інфікування ВІЛ.
При наданні такого повідомлення забороняється розкривати дані людини, яка живе з ВІЛ, внаслідок контакту з якою партнер (партнери) міг інфікуватися, а також повідомляти будь-які обставини, які можуть розкрити дані цієї особи.
Шлюб:
- Чи існує обов’язок повідомлятиТак. У ч.1. статті 30 Сімейного кодексу України, чітко закріплено обов’язок осіб, які вже набули статусу наречених, повідомити один одного про стан здоров’я. Відповідно до п. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» орган РАЦСу, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов’язаний тільки ознайомити наречених з обов’язком повідомити один одному про стан свого здоров’я, і, окрім цього, попередити наречених про відповідальність за приховування відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу.
Сім’я, роботодавці, колеги, друзі:
- Чи існує обов’язок повідомлятиНемає обов’язку. Згідно з українським законодавством, ніхто не має права змусити людину повідомити свій ВІЛ-статус третім особам без її згоди.
Інші особи:
За усвідомленою письмовою згодою людини, яка живе з ВІЛ, або її законного представника відомості про ВІЛ-статус можуть передаватися іншим особам лише в її інтересах та в обсязі, визначеному людиною, яка живе з ВІЛ, для захисту її прав і законних інтересів, надання психологічної підтримки, правової допомоги та проведення соціальної роботи, в тому числі надання соціальних послуг, якщо поінформованість щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для надання такої допомоги.
Конфіденційність Медичної Інформації
Медичні працівники зобов’язані зберігати конфіденційність інформації щодо ВІЛ-статусу пацієнта.
Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється лише у двох випадках, якщо:
1
Людина, яка живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням;
2
Людина, яка живе з ВІЛ, померла, знепритомніла або існує ймовірність того, що вона не опритомніє та не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.
Чи може роботодавець вимагати від працівника проходити тестування на ВІЛ або повідомляти про свій ВІЛ-статус та звільнити через ВІЛ?
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, згідно з ст. 2 КЗпП.
Також заборонена відмова у прийнятті на роботу без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. Роботодавець не може прямо або непрямо обмежувати трудові права при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.
Законодавство: Стаття 16. Захист права на працю та інших соціальних прав людей, які живуть з ВІЛ, їхніх рідних і близьких
1
Звільнення з роботи, відмова у прийнятті на роботу, відмова у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмова у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмеження інших прав людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх рідних і близьких на цій підставі забороняється.
2
Неправомірні дії посадових осіб, які порушують права людей, які живуть з ВІЛ, їхніх рідних і близьких, можуть бути оскаржені до суду.
Порушення законодавства у сфері запобігання поширенню ВІЛ-інфекції тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.
Туберкульоз
Хворі на туберкульоз та інфіковані мікобактеріями туберкульозу зобов’язані:
- дотримуватися призначеного їм відповідно до стандарту медичної допомоги режиму лікування;
- дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я під час стаціонарного чи санаторно-курортного лікування;
- проходити у встановлені строки обов’язкові медичні огляди та обстеження на туберкульоз, визначені відповідними галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я;
- дотримуватися вимог протиепідемічного режиму;
- хворі на туберкульоз, звільнені з установ виконання покарань, зобов’язані протягом трьох діб після звільнення з місць позбавлення волі з’явитися до відповідного протитуберкульозного закладу для продовження лікування та медичного спостереження.
Право на безоплатну медичну допомогу
Люди з туберкульозом мають право отримувати безкоштовну діагностику, лікування, консультації лікарів і забезпечення необхідними протитуберкульозними препаратами.
Нормативно-правова база:
- Закон України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" (ст. 6).
- Постанова Кабінету Міністрів України № 130 від 19 лютого 2020 року "Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення".
Право на соціальний захист
Люди, які живуть з туберкульозом, можуть отримувати:
- Соціальну підтримку на час лікування;
- Допомогу у разі втрати працездатності;
Нормативно-правова база:
- Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (ст. 22).
Право на захист від дискримінації
Люди з туберкульозом мають право на рівне ставлення у всіх сферах життя. Забороняється дискримінація за станом здоров’я.
Нормативно-правова база:
- Конституція України (ст. 24).
- Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (ст. 4).
Право на реабілітацію
Люди, які вилікувалися від туберкульозу, мають право на соціальну, психологічну та медичну реабілітацію для повного відновлення якості життя.
Право на конфіденційність
Інформація про стан здоров’я людини, включно з діагнозом "туберкульоз", є медичною таємницею і не може бути розголошена без її згоди.
Нормативно-правова база:
- Закон України "Про інформацію" (ст. 21).
- Закон України "Про захист персональних даних" (ст. 11).
Право на освіту та працевлаштування
Люди, які живуть з туберкульозом, мають право:
- Отримувати освіту без обмежень;
- Працювати на рівних умовах, якщо їх стан здоров’я дозволяє виконувати професійні обов’язки.
Нормативно-правова база:
- Кодекс законів про працю України (ст. 2-1).
- Закон України "Про зайнятість населення" (ст. 14).
Право на належні умови перебування в медичних закладах
Люди, які проходять стаціонарне лікування туберкульозу, мають право на забезпечення:
- Гідних умов перебування у медичних установах;
- Рівного доступу до лікування, незалежно від соціального чи економічного статусу.