Оцінка вірусного навантаження у людей, які живуть із ВІЛ, має ключове значення для моніторингу лікування та досягнення мети 95-95-95. Саме тому вчені вирішили з’ясувати, як змінюється рівень пригнічення вірусу залежно від тривалості антиретровірусної терапії (АРТ). Вони порівняли дві схеми: на основі долутегравіру та на основі ефавіренцу.
У дослідженні, яке проводилося в Сьєрра-Леоні (Африка), взяли участь 2253 особи віком від 18 років (76% жінок). Середній вік – 36 років, середня тривалість АРТ – 41 місяць. Спостереження тривало з серпня 2022 року до січня 2023-го.
76% учасників отримували схему тенофовір/ламівудін/долутегравір, решта – схему з ефавіренцом.
Аналіз показав, що у більшості пацієнтів, які приймали АРТ понад 6 місяців, спостерігалася вірусна супресія (порогове значення РНК ВІЛ менше 1000 копій). Вірусне навантаження менше 200 копій було у 86% пацієнтів, а менше 50 копій – 77%.
Показники пригнічення вірусу були вищими при прийомі АРТ на основі долутегравіру (90%), ніж на основі ефавіренцу (86%).
Залежно від тривалості АРТ показники пригнічення ВІЛ були такими:
- менше 3 місяців – 84%;
- 4-6 місяців – 89%;
- 6-12 місяців – 91%;
- понад 12 місяців – 88%.
Пригнічене вірусне навантаження частіше зустрічалося у пацієнтів віком 40 років і більше.
У чоловіків ймовірність пригнічення вірусу була на 49% нижчою, ніж у жінок.
Дослідження показало, що серед пацієнтів, які отримують лікування щонайменше 6 місяців, ступінь пригнічення вірусу становить більше 88%, причому цей рівень значно вищий серед тих, хто приймав долутегравір (порівняно з ефавіренцом).
Джерело: https://virologyj.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12985-023-02245-2
Повернутись Назад
Залиште коментар