Ризики інфікування

На головну / Про ВІЛ / Ризики інфікування

Ризики інфікування

Загальні фактори які підвищують ризик передачі ВІЛ

Інфікування ВІЛ може відбутися при потраплянні інфікованих біологічних рідин безпосередньо в кров або лімфоток людини, а також на пошкоджені слизові оболонки. Пам’ятайте що вірогідний ризик передачі ВІЛ існує якщо, так званим “партнером-джерелом” вірусу є людина, яка живе з ВІЛ. Для партнера ж з невідомим статусом, на ризик інфікування впливає проживання в регіоні з високим рівнем поширеності ВІЛ, приналежність до спільноти з підвищеним ризиком інфікування, а також рівень медичного обслуговування в тому, чи іншому регіоні (тобто шанс, що партнер насправді має ВІЛ).

Оцінка особистого ризику інфікування ВІЛ ніколи не повинна бути грою чисел. Незалежно від того, чи є шанс один на 100 чи один на 1 000 випадків, важливо пам’ятати, що інфікуватися ВІЛ можна навіть після одного ризикованого контакту. Взагалі не рекомендовано при оцінці особистого ризику інфікування ВІЛ опиратись на кількісну оцінку ризику (частіше вказана у відсотках, наприклад – 0.04%, або 1 на 100 випадків) адже вона не враховує частоту, тривалість, характер таких контактів а також фактори, які підвищують або знижують ризик передачі ВІЛ і частіше базується на ретроспективному дослідженні оцінки ризику.

Точну оцінку рівня ризику інфікування ВІЛ в тих, чи інших ситуаціях доволі складно надати, адже вона залежить від багатьох важливих факторів, зокрема від:

вірусного навантаження інфікованого партнера. Це найголовніший фактор, який підвищує ймовірність інфікування. Чим вище вірусне навантаження, тим більша ймовірність передачі ВІЛ від людини, яка живе з ВІЛ. І навпаки – чим нижче вірусне навантаження, тим менша вірогідність передачі ВІЛ від людини, яка живе з ВІЛ.

поширеності ВІЛ в тому, чи іншому регіоні або серед певної групи підвищеного ризику, до якої належала людина з якою був небезпечний контакт.

наявності захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), включаючи наявність будь-яких виразок або уражень у будь-кого з партнерів.

того, чи має або мав партнер історію статевих відносин з іншими партнерами ВІЛ статус яких невідомий.

кількості переданої інфекційної рідини людині та її концентрації в тих, чи інших біологічних рідинах. Пам’ятайте найбільша концентрація ВІЛ міститься в крові, спермі та передсім’яній рідині, вагінальних рідинах, ректальних рідинах та грудному молоці.

стадії хвороби інфікованого партнера. Ризик передачі ВІЛ найбільший у перші місяці після інфікування, адже його концентрація в біологічних рідинах людини в цей період найвища.

того, чи використовувався презерватив при статевих актах та чи використовувався він вірно.

вірулентності (ступінь або міра патогенності, тобто потенційної здатності даного виду мікроорганізмів викликати інфекційний процес) конкретного штаму ВІЛ.

того чи приймає людина, яка живе з ВІЛ антиретровірусну терапію та як давно.

того, чи вживає партнер ін’єкційні наркотики. Коли голка вводиться в тіло людини, вона порушує шкірний бар’єр. А при спільному користуванні однією голкою для введення існує ризик того, що голка може містити сліди крові іншої людини разом з будь-якими інфекціями, які в них є.

того, чи відбулось сім’явиверження всередину партнера (в спермі міститься висока концентрація ВІЛ).

Фактори, які підвищують ризик передачі ВІЛ статевим шляхом

Ризик передачі ВІЛ статевим шляхом залежить від:

1. Виду статевого акту

Анальний статевий акт

Анальний статевий акт несе найбільшу загрозу в контексті інфікування ВІЛ, адже пряма кишка має тонкий шар епітелію та є доволі вузькою. Саме тому, практично у всіх випадках цей вид статевого акту супроводжується високим рівнем травмування слизової прямої кишки. Таким чином, ВІЛ або безпосередньо проникає в кров (якщо слизова прямої кишки пошкоджена), або спочатку інфікує клітини–мішені.

Вагінальний статевий акт

І чоловіки і жінки можуть інфікуватися ВІЛ під час вагінального статевого акту.

Жінка має підвищений ризик інфікування ВІЛ під час вагінального статевого акту в порівнянні з чоловіком, оскільки слизова піхви та шийки матки має більшу площу поверхні, через яку вірус може проникнути всередину.

Чоловіки також можуть інфікуватись ВІЛ від вагінального сексу з жінкою, яка живе з ВІЛ, через уретру; порізи, подряпини або відкриті рани в будь-якому місці статевого члена.

Оральний статевий акт

Оральний статевий акт несе в собі найнижчий рівень ризику передачі ВІЛ. Однак ризик інфікування ВІЛ через оральний секс все ж не дорівнює нулю.

При феляції (орально-генітальний статевий акт), якщо ви в пасивній ролі (здійснюєте оральний статевий акт) вважається, що ризик інфікування досить низький і практично дорівнює нулю. Ферменти, які містяться в слині нейтралізують багато вірусних частинок. Для активного партнера (той, хто «вводить») ризик інфікування взагалі малоймовірний.

Щодо ризику інфікування через кунілінгус (орально-вагінальний секс) – він незначний, на сьогодні не зафіксовано жодного випадку передачі ВІЛ таким шляхом.

Щодо ризику інфікування через анілінгус (орально-анальний секс)– він також розглядається як незначний. Знову ж таки, не зафіксовано жодного випадку передачі ВІЛ таким шляхом.

Загалом за всю історію дослідження ВІЛ досить важко оцінити ризик передачі ВІЛ під час оральних статевих актів. Це пов’язано з тим, що більшість статевих партнерів, які займаються оральним сексом будь-якого типу, також займаються вагінальним або анальним сексом. Досить важко дізнатись точно який саме з контактів призвів до інфікування.

2. Ролі партнера (в активній ролі чи пасивній ролі)

Загалом ризик інфікування ВІЛ суттєво вищий для партнера в пасивній ролі, для так званої «приймаючої сторони».

3. Використанні презервативу

Чи використовувався взагалі та належним чином презерватив. При цьому захищений статевий акт, при якому стався розрив презерватива або була порушена його цілісність, вважається незахищеним.

4. Інфекції

Наявності інфекцій, що передаються статевим шляхом, включаючи наявність будь-яких виразок або уражень у будь-кого з партнерів. Деякі ЗПСШ, такі як сифіліс і герпес викликають виразки в області геніталій або рота. Ці виразки утворюють отвори на шкірі, полегшуючи шлях для проникнення ВІЛ-інфекції. По-друге, коли у людини є інфекція, її імунна система бореться з нею. Коли імунна система активно бореться з іншими інфекціями, вона може бути менш чутливою до ВІЛ.

5. Алкоголь чи інші хімічні речовини

Чи займаєтеся ви статевим актом у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.
Алкоголь та наркотики напряму не пов’язані з передачею ВІЛ, але під їх впливом людина втрачає контроль над ситуацією, знижується здатність зробити вибір в сторону безпечного статевого акту з використанням презервативу.

6. Менструація

Чи займаєтесь ви статевим актом під час менструації у жінки, адже це є додатковим фактором ризику інфікування. Концентрація ВІЛ у вагінальних рідинах може зростати під час менструації, оскільки клітини, в яких міститься ВІЛ, виділяються з шийки матки.

7. Медико-біологічні фактори

Ймовірність інфікування жінки від чоловіка при статевому акті приблизно в три рази вища, ніж чоловіка від жінки. Вся справа в тому, що при незахищеному статевому акті в організм жінки потрапляє велика концентрація вірусу, що має властивість накопичуватись в спермі чоловіка. Більше того, в спермі концентрація ВІЛ набагато більша, ніж в вагінальних рідинах. Фізіологічні особливості жінки також підвищують ризик інфікування, адже площа поверхні, через яку вірус може проникнути всередину у жінки значно більша (слизова оболонка піхви). Також контакт слизової піхви і шийки матки або ендометрію зі спермою для жінки триває довше, тоді як тривалість контакту статевого члена зі слизовою піхви відносно невелика. Більше того, якщо жінка приділяє мало уваги власному репродуктивному здоров’ю, це є одним з головних факторів, що збільшує фізіологічний ризик інфікування ВІЛ. Жінки з інфекцією статевих шляхів – бактеріальною, вірусною чи грибковою – мають підвищений ризик інфікування. Наявність у жінки гінекологічних захворювань, особливо ерозії шейки матки також збільшує ймовірність передачі ВІЛ як для самої жінки, якщо її партнер інфікований, так і для партнера, якщо інфікована жінка.

8. Гендерний дисбаланс

Жінки є більш соціально вразливими верствами населення. Саме соціальна вразливість жінок підвищує ризик інфікування ВІЛ, адже жінки частіше зазнають сексуального насильства з боку партнера, яке може призвести до травматизації внутрішніх статевих органів.

Гендерна роль чоловіка в суспільстві часто пов’язана з асоціюванням мужності з декількома статевими партнерами або іншою поведінкою з високим ризиком інфікуванням ВІЛ. Суспільство заохочує сексуальні пригоди у чоловіків, що приводить чоловіків до підвищення ризику інфікування ВІЛ.

Фактори, які підвищують ризик передачі ВІЛ від матері до дитини

Під час пологів

інвазивні втручання, які пошкоджують плід;
пошкодження шкіри немовляти (акушерські щипці);
інші умови, такі як бактеріальний вагіноз, також можуть підвищити ризик передачі ВІЛ вашій дитині.
непроліковані інфекції, що передаються статевим шляхом.

інвазивні втручання, які пошкоджують плід;
пошкодження шкіри немовляти (акушерські щипці);
інші умови, такі як бактеріальний вагіноз, також можуть підвищити ризик передачі ВІЛ вашій дитині.
непроліковані інфекції, що передаються статевим шляхом.

Після пологів

грудне вигодовування. Грудне вигодовування може стати причиною інфікування, так як грудне молоко містить ВІЛ, тому ВІЛ-позитивним матерям не рекомендують годувати дітей грудьми. Щоб уникнути передачі ВІЛ дитині, найбезпечніше годувати дитину сухими сумішами. Запам’ятайте: Без будь-якої форми лікування існує ймовірність від 15 до 45 відсотків, що мати передасть вірус своєму немовляті під час пологів, пологів або при грудному вигодовуванні. При медикаментозній профілактиці ризик вертикальної передачі вірусу може бути знижений до 1,2%.

Умови, які необхідні для передачі ВІЛ

Для того щоб інфікування ВІЛ відбулось необхідні певні умови, зокрема:

ВІЛ має міститись в біологічних рідинах сприйнятливих для його життєдіяльності.

Цими рідинами для ВІЛ є: сперма, кров, вагінальні та ректальні рідини або грудне молоко.

В біологічних рідинах має бути достатня, для передачі ВІЛ, концентрація вірусу.

ВІЛ може міститись у всіх біологічних рідинах людини, проте в різній концентрації. Ось чому до прикладу слина, піт і сльози є малоймовірними джерелом інфікування, адже присутні в цих рідинах ферменти активно руйнують ВІЛ та його генетичну структуру.

Для ВІЛ повинен бути забезпечений відповідний шлях потрапляння в організм людини.

Існує лише три шляхи передачі ВІЛ: статевий, через кров та від матері до дитини.

ВІЛ має потрапити до вразливих клітин (так званих «клітин-мішеней») та тканин (так званих «вхідних воріт»).

Для інфікування недостатньо потрапляння ВІЛ на непошкоджені тканини. ВІЛ необхідно потрапити безпосередньо в кровоток людини та уразливі тканини (слизові тканини піхви або прямої кишки). Крім того, ймовірність інфікування напряму пов’язана з глибиною та розмірами площі проникнення. Наприклад, глибокий поріз, поранення, виразки або тріщини забезпечують більш імовірний шлях передачі, ніж незначні потертості або подряпини.

Що робити у випадку сумнівів та тривоги, пов’язаних з ризиком інфікування?

Існують випадки, коли люди занадто перебільшують ризик передачі ВІЛ та не можуть заспокоїтись навіть після отримання негативного результату тесту на ВІЛ.

Декілька рекомендацій у випадку сумнівів та тривоги, пов’язаних з ризиком інфікування ВІЛ:

1. Єдиний спосіб «вирахувати» індивідуальний ризик інфікування ВІЛ – це пройти тест на ВІЛ та отримати результат. Жодні здогадки, симптоми чи надмірні деталі ризикованої ситуації, не можуть дати вам однозначної відповіді на питання: «Чи відбулось інфікування чи ні?».

2.У ситуації ж, коли людина відчуває сильну тривогу, депресію та страх, пов’язаний з ризиком інфікування ВІЛ – такій людині може знадобитися консультація з кваліфікованим фахівцем (частіше психіатром, чи психотерапевтом) для вирішення проблем СНІДофобії або інших можливих тривожних розладів.

СНІДофобія – це одна з форм іпохондрії, психічного розладу, який дійсно може здаватися докучливим і абсурдним. У деяких людей вона переходить в нав’язливу поведінку, яка заважає вести звичний спосіб життя, позбавляє здатності працювати і може реально нашкодити здоров’ю.

Рідко коли СНІДофобія проходить сама собою. Негативні результати тестів на ВІЛ тимчасово заспокоюють, і пізніше все повторюється знову.

Дієвими ж способами протидії СНІДофобії є звернення і співпраця з лікарем психіатром та медикаментозне лікування. Також допомогти може співпраця з психологом чи психотерапевтом, який спеціалізується на роботі з тривожними розладами.

3.У випадку ж якщо ситуація дійсно мала ризикований характер – варто звернутись до лікаря. Лікар оцінить ризик та може прийняти рішення про призначення 28-денного курсу АРТ, відомий як постконтактна профілактика (ПКП), який може запобігти інфікуванню, за умови, що лікування буде розпочато не пізніше 72 годин після ризикованого контакту.