Що таке стигматизація і як з нею боротися

Питання запобігання ВІЛ/СНІД і вирішення проблем, пов’язаних з цим захворюванням, прямо стосуються соціальної сфери життєдіяльності, усього суспільства, усіх нас. Повсюди у світі по відношенню до людей, що постраждали від епідемії ВІЛ/СНІДу усе частіше висловлюється співчуття, солідарність і підтримка з боку їх сімей, друзів, колег, людей зі схожими проблемами, медиків, соціальних працівників та психологів.

Але існує й зворотна сторона цього явища. Часто люди, інфіковані ВІЛ, стикаються зі стигматизацією, відторгненням, ізоляцією, порушенням прав і дискримінацією як з боку близьких, так і з боку оточення.

Американський соціолог Е. Гофман визначив у 1963 році поняття стигми як «Людина, що помічена ганьбою внаслідок своєї небажаної відмінності від інших». В перекладі з грецької «стигма» означає клеймо, мітка на тілі раба, шрам, рубець, укол, пляма. Але у ширшому розумінні стигматизація – це не просто відторгнення одних людей іншими, але й ті почуття, які властиві відторгнутим людям, це й очікування ними тих негативних реакцій з боку оточуючих, які призводять до дискримінації.

Стигматизація та дискримінація людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, присутня у будь-якому сучасному суспільстві й загострюється:

• відторгненням певних соціальних груп (гомосексуалістів, споживачів ін’єкційних наркотиків, працівників комерційного сексу, мігрантів, ув’язнених) суспільством, яке знімає з себе відповідальність за догляд та турботу про цих людей та спільноти;
• нездатністю держави захистити права людини та громадянина, зокрема, права людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, і тих, кому загрожує інфікування.

Способи зменшити стигматизацію

Існує декілька способів пом’якшити стигматизацію. Перед усім, це інформування населення про сутність ВІЛ/СНІД, про шляхи передачі інфекції, способи профілактики інфікування тощо. Це й організація спеціальних медичних центрів з регіональними відділеннями, психологічних консультативних служб, телефонів довіри з питань наркоманії та ВІЛ/СНІД і т. ін. Перелічені заходи разом із створенням відповідного законодавства й процедури його реалізації (в Україні основним законом в галузі ВІЛ/СНІД є Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” (див. розділ Законодавство)). І, головне, робота кожної людини над собою, своїми переконаннями.

Ось кілька рекомендацій, котрі можуть допомогти Вам подолати труднощі:

• Візьміть своє життя й здоров’я у свої руки. Категорично відмовтеся від позиції безпомічності й безнадійності. Не чекайте, поки інші люди вирішать за Вас Ваші проблеми. Звертаючись по допомогу, залишайтеся хазяїном ситуації.
• Вчіться твердо відмовляти, навіть коли Вам неприємно засмучувати інших людей. Приймаючи будь-які рішення, зважайте, перед усім, про те, що необхідне й корисне для Вас. Не приймайте беззастережно думки й поради інших.
• Прагніть мати рівне з лікарями право голосу. Запитуйте, просіть роз’яснень, настоюйте, щоби Вам було надано або інше лікування або інші ліки, цікавтеся думкою інших спеціалістів.
• Знайте свої права. Ви не зобов’язані повідомляти про свій діагноз роботодавцю. Вимога надати довідку про аналіз на ВІЛ при прийомі на роботу є незаконною (за винятком випадків, спеціально оговорених законодавством). Рішення розповісти будь-кому про свій діагноз має належати тільки Вам. Люди, котрі знають про Ваш ВІЛ-статус за родом їх діяльності, зобов’язані додержуватися таємниці й можуть бути притягнуті до карної відповідальності за її розголошення. Іноді буває не зайвим нагадати про це.
• Щоби уникнути неприємностей у зв’язку зі статтею про «поставлення в небезпеку зараження», необхідно ретельно ставитися од вибору партнера.

За консультацією та допомогою ви можете звертатися на Всеукраїнську лінію телефону довіри Фонду профілактики хімічних залежностей та ВІЛ/СНІДу.