В Україні, як і в усьому світі особливу увагу під час тестування на ВІЛ надають ключовим групам, серед яких ризик інфікування ВІЛ є дуже високим. Але разом з тим, не можна забувати і про тестування на ВІЛ дітей та підлітків. І саме про це ми би хотіли розказати у сьогоднішньому матеріалі.
Відомо, що своєчасний початок антиретровірусної терапії і висока прихильність до лікування є запорукою повноцінного життя та розвитку ВІЛ-інфікованих дітей. За відсутності належного лікування смертність серед немовлят, інфікованих ВІЛ, упродовж першого року життя вкрай висока. В цей період життєво важливим є раннє тестування на ВІЛ, негайне отримання результатів та швидкий початок лікування. Доведено, що ризик передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини за умови відсутності заходів профілактики сягає понад 40%. Серед дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, за відсутності антиретровірусної профілактики третина інфікується внутрішньо утробно через плаценту, ще дві третини — під час пологів, внаслідок потрапляння крові і секретів пологових шляхів матері на слизові оболонки та в травний тракт дитини. За умови проведення комплексу профілактичних заходів (антиретровірусна профілактика або антиретровірусна терапія матері під час вагітності та пологів, безпечне розродження, антиретровірусна профілактика у новонародженої дитини) ризик передачі ВІЛ дитині може бути знижено до 0–2,0%.
В якому віці можна тестувати дітей на ВІЛ?
Є декілька показань для того, щоб проводити тестування на ВІЛ у дитини в перші роки її життя. До них відносяться: епідеміологічні (в анамнезі трансфузія крові або її компонентів, наявність ВІЛ-інфекції у матері дитини тощо), клінічні (наявність лабораторних змін, які трактуються як імунодефіцит, прояви та симптоми ВІЛ-інфекції) та скринінгові. Тестування немовлят на ВІЛ слід виконувати з метою виявлення максимально можливої кількості ВІЛ-інфікованих на якомога більш ранніх стадіях.
Основним скринінговим методом лабораторної діагностики (тестування) ВІЛ-інфекції у дітей перших років життя, як і у дорослих, залишається ІФА (імуноферментний аналіз), за допомогою якого виявляють спектр антитіл проти антигенів ВІЛ. На практиці використовуються тестові системи ІФА, які пройшли державну реєстрацію з доведеною діагностичною чутливістю (не менше 99%) та підтвердженням якості і мають діагностичну специфічність не менше 98%.
У немовлят і дітей до 18 місяців ВІЛ-інфекцію можна виявити лише шляхом вірусологічного тестування. До цього віку материнські антитіла до ВІЛ продовжують циркулювати у крові дитини, що спотворює результати серологічних тестів.
У дітей віком від 18 місяців (які не перебували на грудному вигодовуванні або грудне вигодовування яких було припинено принаймні 6 тижнів тому) стандартні серологічні тести на ВІЛ, такі як швидкі тести та ІФА, дозволяють надійно визначити ВІЛ-статус. Негативний результат серологічного тесту у немовляти не дозволяє повністю виключити контакт з ВІЛ-інфекцією та інфікування, зокрема при застосуванні деяких швидких тестів у період з 4 до 18 місяців життя внаслідок неповної чутливості в період сероконверсії при інфекції, яка розвинулась унаслідок грудного вигодовування. В цей час для визначення ВІЛ-інфекції, слід використовувати вірусологічні тести.
Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує проводити усім немовлятам, які мали контакт з ВІЛ-інфекцією, вірусологічне тестування на ВІЛ у віці від 4 до 6 тижнів або ще раніше, якщо є така можливість. Здоровим немовлятам, які мали контакт з ВІЛ-інфекцією, рекомендовано проводити серологічне тестування на ВІЛ у віці приблизно 9 місяців (або одночасно з останнім щепленням). Немовлятам, у яких серологічний тест у 9 місяців дає реактивний результат, слід проводити вірусологічне тестування для виявлення ВІЛ і визначення показань до АРТ.
Дітям у віці від 18 місяців з підозрою на ВІЛ-інфекцію або за наявності в них контакту з ВІЛ-інфекцією рекомендовано проводити серологічне тестування на ВІЛ відповідно до затвердженого національного алгоритму тестування для дорослих. Немовлятам з ознаками чи симптомами, які вказують на ймовірність ВІЛ-інфекції, рекомендовано проводити серологічне тестування на ВІЛ і при реактивному результаті перенаправляти на вірусологічне тестування.
Якщо під час тестування у дитини виявлена ВІЛ-інфекція, лікар призначає їй антиретровірусну терапію. За рекомендаціями ВООЗ, АРВ-терапію слід призначати усім ВІЛ-інфікованим дітям незалежно від стадії ВІЛ-інфекції за класифікацією ВООЗ або від рівня CD4-лімфоцитів: немовлятам, яким поставлений діагноз протягом першого року життя; ВІЛ-інфікованим дітям у віці від одного року до 10 років. У пріоритетному порядку АРТ слід призначати всім дітям у віці менше 2 років або з рівнем CD4 ≤750 клітин/мм³, а також дітям з відсотковим вмістом CD <25% (у віці до 5 років) і дітям з рівнем CD4 ≤350 клітин/мм³ (у віці 5 років і старше).
Як відбувається тестування на ВІЛ підлітків?
Порядок тестування на ВІЛ, у тому числі дітей перших років життя та підлітків, визначено Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ». Згідно закону, тестування осіб віком від 14 років і старше проводиться добровільно, за наявності усвідомленої інформованої згоди особи, отриманої після надання їй попередньої консультації щодо особливостей тестування, його результатів і можливих наслідків, з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, у тому числі даних про стан здоров’я особи.
Тестування дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, проводиться на прохання їх батьків або законних представників та за наявності усвідомленої інформованої згоди. Батьки та законні представники зазначених осіб мають право бути присутніми під час проведення такого тестування, ознайомлені з його результатами та зобов’язані забезпечити збереження умов конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють.
Тестування дітей віком до 14 років, які позбавлені батьківського піклування та перебувають під опікою у дитячих чи навчальних закладах з повним державним утриманням, проводиться в разі усвідомлення ними наслідків і переваг такого огляду на прохання їх законних представників та за умови наявності усвідомленої інформованої згоди таких осіб лише з метою призначення дітям лікування, догляду та підтримки у зв’язку з ВІЛ-інфекцією. Законні представники таких малолітніх осіб мають право бути ознайомлені з результатами зазначеного тестування та зобов’язані забезпечити збереження конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють.
У разі виявлення ВІЛ у дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, уповноважений медичний працівник повідомляє про це батьків або інших законних представників зазначених осіб. У такому разі батькам або іншим законним представникам таких ВІЛ-інфікованих осіб має бути надано відповідне консультування, спрямоване на забезпечення прийняття ними належних інформованих рішень щодо лікування, догляду та підтримки своїх підопічних та належне забезпечення їхніх законних прав та інтересів.
Особа, у якої за результатами тестування виявлено ВІЛ, батьки або уповноважені представники дітей до 14 років, у яких за результатами тестування виявлено ВІЛ, зобов’язані надати уповноваженому працівнику закладу, що проводив тестування, письмове підтвердження у довільній формі за власним підписом щодо отримання інформації про профілактичні заходи, необхідні для підтримання здоров’я ВІЛ-інфікованої особи, запобігання подальшому поширенню ВІЛ, про гарантії дотримання прав і свобод людей, які живуть з ВІЛ, а також про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження та/або зараження ВІЛ.
Також слід відзначити, що окрім звичайного тестування на ВІЛ, підліткам та дітям, може бути проведене індексне тестування на ВІЛ в разі, якщо хтось із їх біологічних батьків є ВІЛ-позитивним, навіть якщо самі діти не знають про ВІЛ-статус своїх батьків.
Також за рекомендаціями ВООЗ, дітям шкільного віку (6–12 років) слід повідомити їхній ВІЛ-позитивний статус, а також статус їхніх батьків чи опікунів. Дітям більш раннього віку слід повідомляти їхній статус поетапно, з урахуванням їхніх когнітивних навичок та емоційної зрілості, та готувати до повного розкриття.
В разі, якщо у підлітка виявлено ВІЛ-інфекцію, йому обов’язково назначають антиретровірусну терапію (АРТ). В першу чергу АРТ слід призначати всім підліткам з просунутою стадією ВІЛ інфекції (Стадія 3 і 4 за класифікацією ВООЗ) та підліткам з рівнем CD4 ≤350 клітин/мм³. Призначення АРВ-терапії ВІЛ-інфікованій дитині здійснюється фахівцями Центру СНІДу за письмовою згодою батьків (опікунів). Препарати для лікування ВІЛ-інфекції видаються батькам дитини на руки при відвідуванні Центру СНІДу з рекомендаціями щодо прийому і дозами.
Залиште коментар