- Туберкульоз маткових труб (найчастіша локалізація 85-100%).
- Туберкульоз матки (30-50%), ізольоване ураження її дуже рідкісне, в основному в комбінації з туберкульозом маткових труб.
- Туберкульоз яєчників (10-30%), переважно у вигляді туберкульозного періофориту.
- Туберкульоз шийки матки (6%).
- Туберкульоз піхви й вульви (1-1,5%).
Хворіють жінки від 21-30 років (63,8%). Дуже часто сполучається з іншими локалізаціями туберкульозу: 33,7% – туберкульоз очеревини, 21,7% – туберкульоз легенів, 22,1% – туберкульоз плеври й ін.
При діагностиці туберкульозу в дівчат 10-18 років звертають увагу:
- на контактних щодо туберкульозу різної локалізації
- на наявність туберкульозу іншої локалізації
- «віражних»
- тривалий субфебрилітет неясної генези
- запізніле статеве дозрівання
- порушення менструального циклу
- аднексити (запалення придатків)
- гіпоплазію (недорозвинення) геніталій
У жінок «група ризику» – післяпологові й післяабортні запальні захворювання.
Для діагностики застосовують такі дослідження:
- рентгенографія легенів
- проба Манту
- мікроскопія й посів на мікобактерії (МБТ) відокремлюваного зі статевих шляхів, промивних вод матки і т.д.
- реакція ПЦР
- гістологія
- гістеросальпінгографія й рентгенографія органів малого таза (достовірні ознаки туберкульоз – петрификати в трубах, зневапнування (відкладання вапна) яєчників, зневапнування лімфовузлів малого таза)
- лапароскопія
- ультразвукове дослідження (УЗД)
- комп’ютерна томографія (КТ)
- імунологічні методи
Частіше туберкульоз протікає безсимптомно або з малими клінічними проявами. Хворі страждають в основному порушенням менструального циклу, безплідністю або невиношуванням вагітності, можлива позаматкова вагітність. У таких випадках діагностика утруднена. Можливим є гострий перебіг, особливо в молодих жінок (висока температура, нудота, блювота, гострий біль унизу живота) або хронічний перебіг із загостреннями. Провокуючими моментами для загострення є: фізіотерапевтичні методи лікування, грязелікування, пологи або аборти(20%), у 10%- після загальних захворювань.
Лікування
6-8 місяців у стаціонарі, потім амбулаторне або санаторне доліковування до 2-х років з початку лікування. Підтримувальна терапія до 2-х років для профілактики загострень. Якщо буде потреба – хірургічне лікування. Лікування й спостереження здійснює лікар фтизіогеніколог. При неактивному процесі – огляд 1 раз на рік.