• Туберкульоз маткових труб (найчастіша локалізація 85-100%).
  • Туберкульоз матки (30-50%), ізольоване ураження її дуже рідкісне, в основному в комбінації з туберкульозом маткових труб.
  • Туберкульоз яєчників (10-30%), переважно у вигляді туберкульозного періофориту.
  • Туберкульоз шийки матки (6%).
  • Туберкульоз піхви й вульви (1-1,5%).

Хворіють жінки від 21-30 років (63,8%). Дуже часто сполучається  з іншими локалізаціями туберкульозу: 33,7% – туберкульоз очеревини, 21,7% – туберкульоз легенів, 22,1% – туберкульоз плеври й ін.

При діагностиці туберкульозу в дівчат 10-18 років звертають увагу:

  • на контактних щодо туберкульозу різної локалізації
  • на наявність туберкульозу іншої локалізації
  • «віражних»
  • тривалий субфебрилітет неясної генези
  • запізніле статеве дозрівання
  • порушення менструального циклу
  • аднексити (запалення придатків)
  • гіпоплазію (недорозвинення) геніталій

У жінок «група ризику» – післяпологові й післяабортні запальні захворювання.

Для діагностики застосовують такі дослідження:

  • рентгенографія легенів
  • проба Манту
  • мікроскопія й посів на мікобактерії (МБТ) відокремлюваного зі статевих шляхів, промивних вод матки і т.д.
  • реакція ПЦР
  • гістологія
  • гістеросальпінгографія й рентгенографія органів малого таза (достовірні ознаки туберкульоз – петрификати в трубах, зневапнування (відкладання вапна) яєчників, зневапнування лімфовузлів малого таза)
  • лапароскопія
  • ультразвукове дослідження (УЗД)
  • комп’ютерна томографія (КТ)
  • імунологічні методи

Частіше туберкульоз протікає безсимптомно або з малими клінічними проявами. Хворі страждають  в основному порушенням менструального циклу, безплідністю або невиношуванням вагітності, можлива позаматкова вагітність. У таких випадках діагностика утруднена. Можливим є гострий перебіг, особливо в молодих жінок (висока температура, нудота, блювота, гострий біль унизу живота) або хронічний перебіг із загостреннями. Провокуючими моментами для загострення  є: фізіотерапевтичні методи лікування, грязелікування, пологи або аборти(20%), у 10%- після загальних захворювань.

Лікування  

6-8 місяців у стаціонарі, потім амбулаторне або санаторне доліковування до 2-х років з початку лікування. Підтримувальна терапія до 2-х років для профілактики загострень. Якщо буде потреба – хірургічне лікування. Лікування й спостереження здійснює лікар фтизіогеніколог. При неактивному процесі – огляд 1 раз на рік.

Facebook
Twitter
LinkedIn
Telegram
WhatsApp
Email
Print