СНІД не привертав уваги широкої громадськості до середини 1981 року, коли були зафіксовані випадки смертей від пневмоцистної пневмонії і саркоми Капоши серед молодих чоловіків-гомосексуалістів у Нью-Йорку , Лос-Анджелосi і Сан-Франциско.
Раніше діагноз пневмоцистной пневмонії ставився тільки тим, хто страждав імунною недостатністю. Легка форма саркоми Капоши відзначалася в людей старшого віку європейського та середземноморського походження, однак вона сильно відрізнялася від тієї форми саркоми Капоши, що вразила цих молодих чоловіків-гомосексуалістів зі США.
На початку 80-х років у США захворюваність пневмоцистною пневмонією була настільки низькою, що необхідний для її лікування препарат - пентамiдин - розповсюджувався у США тільки через Центри по контролю і профілактиці хвороб США в Атланті. Різке збільшення числа замовлень пентамiдину попередило владу про виниклу проблему.
Узагальнена інформація про ці випадки була опублікована в 1982 році в науковому журналі "Morbіdіty and Mortalіty Weekly Report". Слідом за цією публікацією надійшли повідомлення і про інші випадки. Подібні повідомлення незабаром надійшли з Франції, країн Карибського регіону і Центральної Америки. У той же час дитячі імунологи в окремих країнах помітили збільшення числа дітей з непоясненими імунними порушеннями.
У США хворобу спочатку назвали раком гомосексуалістів, а потім - імунодефіцитом гомосексуалістів, тому що саме у гомосексуалістів були виявлені характерні симптоми. У деяких країнах Африки хворобу називали "Slіm" або "Slіm Dіease" (від англ. "Slіm"- худий і "Dіstase"- хвороба ) через надзвичайно виснажливий характер хвороби і зв'язок смерті з прогресуючим виснаженням і діареєю.
Існує широко поширена точка зору, що ВIЛ є результатом зоонозної передачі (від тварини людині) вірусу імунодефіциту мавп. ВIЛ-1 (ретровiрус , що викликає пандемію СНIДу) тісно зв'язаний з вірусом імунодефіциту мавпи, що вражає шимпанзе. ВIЛ-2, що переважає в Західній Африці, що також одержав розповсюдження в Європі та Індії, майже неможливо відрізнити від вірусу імунодефіциту мавп, що вражає мавп-мангабеїв.
Випадок із ВIЛ - не єдиний, коли джерелом хвороби стали тварини. Так, джерелом бубонної чуми в Європі стали гризуни. Іспанський грип потрапив до людини через свиней. Атипова хвороба Крейцфельда-Якоба у Великобританії поширилася від корів, що страждають "коров'ячим сказом". Незабаром після того, як ВIЛ потрапив в організм людей, він став пристосовуватися до конституції й особливостей людини .