При ВІЛ
спостерігається хронічне придушення імунної системи внаслідок дії самого вірусу
або антиретровірусних препаратів. А склероз передбачає аномально агресивний
імунітет, що атакує захисну оболонку нервових клітин організму господаря
(мієлін). Без мієліну нервові клітини втрачають здатність ефективно передавати
нервові імпульси. Через це може, наприклад, розвинутися параліч, втрата зору,
нетримання, зниження розумових здібностей, чутливості.
Препарати, що
пригнічують імунітет, здатні загальмувати розвиток хвороби на ранній стадії,
але на пізніх стадіях вони вже не працюють. В свою чергу, Університет Королеви
Марії, Оксфордський університет і Госпіталь Принца Уельського досліджували
більше 21000 ВІЛ-інфікованіх, які проходили лікування в Англії в 1999-2011
роках. Пацієнтів порівняли приблизно з 5 мільйонами чоловік, що не мали ВІЛ.
Виявилось, ВІЛ-інфіковані
на 62% рідше стикалися з розсіяним склерозом в порівнянні з контрольною групою.
Вченим ще належить з'ясувати, що саме справило позитивне враження. Це можуть
бути і ліки, і сам ВІЛ. Єдиний вихід - влаштувати клінічні випробування
антиретровірусних препаратів.