Улонівірин, експериментальний ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази, потенційно може стати компонентом щотижневої пероральної терапії ВІЛ, згідно з результатами дослідження ІІ фази, представленими на конференції Міжнародного товариства зі СНІДу з питань ВІЛ (IAS 2025) у Руанді.
Цей препарат, розроблений компанією Merck, має високу потужність і здатний діяти проти штамів вірусу, стійких до існуючих препаратів цього класу. Особливо цікавим є той факт, що фармакокінетика улонівірину дозволяє приймати його один раз на тиждень, що робить препарат потенційним компонентом режиму тривалого перорального лікування.
У дослідженні фази IIb улонівірин тестувався у поєднанні з іслатравіром (MK-8591), першим нуклеозидним інгібітором транслокації зворотної транскриптази. Однак у 2021 році FDA призупинило випробування іслатравіру, оскільки у деяких учасників спостерігалося зниження кількості лімфоцитів. Як з’ясувалося, дози іслатравіру, які використовувались у цих дослідженнях, були надто високими. Згодом деякі випробування були відновлені з використанням нижчої дози препарату.
Дослідження
У випробуваннях взяли участь понад 160 осіб, які раніше досягли вірусного пригнічення при використанні стандартної терапії Біктарві (біктегравір/тенофовір алафенамід/емтрицитабін). Учасники були поділені на три групи: отримували щотижня іслатравір (20 мг) і одну з трьох доз улонівірину (100, 200 або 400 мг); четверта група (контрольна) продовжила прийом Біктарві.
Через 24 тижні у 116 учасників із 153 доступних випадків вірусне навантаження залишалося нижче 50 копій/мл — це показник ефективного пригнічення ВІЛ. Важливо відзначити, що в жодній із груп не зафіксовано підтверджених випадків вірусологічної невдачі. Такий результат говорить про те, що нова комбінація зберігає високу ефективність навіть при використанні нижчих доз іслатравіру.
Однак дослідження виявило деякі побічні ефекти. У пацієнтів, які отримували схему улонівірин/іслатравір, спостерігалося більш виражене зниження загальної кількості лімфоцитів (у середньому -26,6% проти -2,5%) та CD4-лімфоцитів (у середньому -23,9% проти -0,8%) у порівнянні з контрольною групою. Незважаючи на це зниження, частота інфекцій залишалася однаковою в усіх групах. Крім того, у більшості пацієнтів ці показники повернулися до вихідних рівнів через 24 тижні після припинення прийому препарату.
Важливо відзначити, що улонівірин сам по собі не викликає зниження загальної кількості лімфоцитів або CD4-лімфоцитів. На відміну від іслатравіру він не пригнічує ДНК-полімеразу альфа і не впливає на імунний статус у лабораторних моделях.
На сьогоднішній день продовжуються дослідження з використанням нижчих доз іслатравіру у комбінації з улонівірином для оцінки їх ефективності та безпеки при тривалому застосуванні. Також проводяться випробування щотижневих режимів прийому низьких доз іслатравіру у поєднанні з іншими інгібіторами ВІЛ.
Джерело: https://www.poz.com/article/ulonivirine-shows-promise-weekly-oral-hiv-treatment