Вчені з Африки оцінили клінічний та епідеміологічний профіль, а також фактори, пов’язані з відсутністю пригнічення вірусного навантаження у людей, які живуть із ВІЛ.
Вчені провели дослідження, в якому взяли участь 9105 осіб віком від 15 років. 53% були жінками, середній вік – 48 років. Експерти використовували вторинні дані від пацієнтів, які приймали антиретровірусну терапію (АРТ) не менше 2 років та спостерігалися у період з 2019 по 2020 рік.
Інформацію про вірусне навантаження було отримано лише від 5395 учасників. З них 23% мали непригнічений вірус, незважаючи на прийом АРТ.
Найчастіше з непригніченим вірусним навантаженням зіштовхувалися:
- самотні учасники, оскільки вони згідно з іншим дослідженням частіше пропускають прийом препаратів;
- люди з активним туберкульозом;
- учасники, які приймають схеми TDF (тенофовір) + 3TC (ламівудин) + EFV (ефавіренз) и AZT (зідовудин) + 3TC (ламівудин) + NVP (невірапін) – в порівнянні зі схемами на основі долутегравіру.
За підсумками дослідження, вчені дійшли висновку, що вирішальну роль у пригніченні вірусного навантаження при прийомі АРТ відіграє дотримання режиму АРТ і постійний моніторинг вірусного навантаження, особливо серед дорослих від 25 до 59 років. Також вони вказують на необхідність переведення пацієнтів на схеми з долутегравіром та усунення наслідків самотнього сімейного стану та супутніх захворювань, таких як активний туберкульоз. У дослідженні наголошується на важливості дотримання режиму АРВ-терапії та постійного моніторингу для досягнення цілей ЮНЕЙДС 95–95-95 та покращення клінічних результатів для людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом.
Джерело: https://bmcinfectdis.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12879-024-09616-2
