Ін’єкційна антиретровірусна терапія підходить не для всіх пацієнтів, повідомили вчені з Лондона. Вони представили кілька факторів, які сприяють вірусологічній невдачі при лікуванні схемою Каботегравір + Рілпівірін.
Вчені провели аналіз трьох великих досліджень — ATLAS, FLAIR і ATLAS-2M. Вони встановили, що доза та режим введення препарату (1 раз на місяць або 1 раз на 2 місяці) не були пов’язані з вищим ризиком вірусної недостатності.
Однак велику роль відіграла наявність мутацій, стійких до Рилпівірину. У людей з такими мутаціями в 25 разів підвищувався ризик вірусної невдачі. Другий чинник – підтип ВІЛ. Люди з підтипом ВІЛ-1 А6, найбільш поширеним у Східній Європі, або підтипом А1, який родом зі Східної Африки, мали у 15 разів більший ризик вірусної недостатності. Виявилося, що значення мала і велика вага. За словами вчених, індекс маси тіла сильно корелював із концентрацією Каботегравіру.
Дослідники дійшли висновку, що вчені та медики повинні посилити у клінічній практиці увагу до анамнезу пацієнта, зокрема до будь-якої історії ННДОТ.
