У жінок похилого віку, які живуть з ВІЛ, спостерігається нижча мінеральна щільність кісток, ніж у їх ВІЛ-негативних однолітків. На думку вчених, це пов’язано з вірусом та менопаузою. Результати дослідження опубліковано на Aidsmap.
Відомо, що у ВІЛ-позитивних людей частіше спостерігається низька мінеральна щільність кісток – це метаболічне захворювання скелета, при якому кістки втрачають міцність, стають пористими та крихкими. На це також впливає менопауза. Вчені зі США вирішили з’ясувати, як два ці два фактори — ВІЛ та менопауза — співвідносяться зі станом кісткової системи у жінок із ВІЛ.
У дослідженні брали участь 158 ВІЛ-позитивних та 86 ВІЛ-негативних жінок, середній вік становив 50 років. З групи учасниць із позитивним статусом, 36% були у пременопаузі, а 64% – у пізній перименопаузі. Вони приймали терапію, у 50% АРВ-схема містила тенофовір дизопроксил фумарат (TDF), який впливає на здоров’я кісток.
Фахівці оцінювали мінеральну щільність різних кісток тіла: поперековий відділ хребта, стегно, шийка стегна, ультрадистальний радіус (променево-зап’ястковий суглоб з боку великого пальця) та 1/3 дистального відділу променевої кістки (кістка передпліччя з боку великого пальця). Результати вимірювали у вигляді площі мінеральної густини кісткової тканини (aBMD).
За даними вчених, у ВІЛ-позитивних жінок площа мінеральної щільності кісткової тканини була на 5–9% нижчою, ніж у контрольній групі. Найбільше показники відрізнялися в поперековому відділі хребта, шийці стегна, стегні, ультрадистальної променевої кістки.
Остеопороз хребта виявили у 5% жінок із ВІЛ, а у групі з негативним статусом – у 2%. Остеопороз на ультрадистальному радіусі був у 14% ВІЛ-позитивних жінок, у контрольній групі — жодна.
Дослідники встановили, що ВІЛ та менопауза — це два незалежні фактори ризику низької мінеральної щільності кісткової тканини. Найбільше цей ефект відзначався на хребті та стегні. Однак взаємозв’язок між захворюванням та АРВТ, рівнем CD4, вірусним навантаженням, терміном життя з ВІЛ не виявили.
Залиште коментар