Відновлення клітин CD4 у людей із пізньою стадією ВІЛ залежить від схеми АРВТ

Вчені зі США з’ясували, що пацієнти з просунутою стадією ВІЛ, які почали лікування схемою біктегравір/ емтрицитабін/тенофовіралафенамід (BIC/FTC/TAF), з більшою ймовірністю відновлювали число CD4-лімфоцитів до рівня 200 клітин і вище, ніж ті, хто приймав інші схеми антиретровірусної терапії (АВРТ).

Прогресуюча стадія ВІЛ визначається як кількість CD4 менше 200 клітин/мкл. Люди з розвиненою стадією схильні до більш високого ризику передачі вірусу та розвитку супутніх захворювань. При цьому відновлення імунітету при пізній діагностиці ВІЛ займає набагато більше часу, ніж за раннього початку лікування.

Фахівці зі США оцінили відновлення числа клітин CD4 та співвідношення CD4:CD8 після початку АРВТ серед пацієнтів із розвиненою стадією ВІЛ. В аналіз було включено 1349 дорослих, які раніше не отримували терапію. Учасників розділили на 4 групи залежно від схеми лікування:

• біктегравір/емтрицитабін/тенофовіралафенамід (BIC/FTC/TAF);
• посилений дарунавір (bDRV);
• долутегравір (DTG);
• елвітегравір/кобіцистат (EVG/c).

Дослідження показало, що схема BIC/FTC/TAF частіше призводила до відновлення числа CD4 до рівня 200 клітин і вище. При цьому майже 80% учасників цієї групи з прогресуючим ВІЛ досягли одужання, тобто зі СНІДу вийшли на пригнічене вірусне навантаження.

Для порівняння: ймовірність збільшення числа клітин CD4 до рівня 200 була нижчою при використанні посиленого дарунавіру (HR, 0,76; 95% ДІ, 0,60–0,96), долутегравіру (HR, 0,82; 95% ДІ, 0 ,69-0,69) та режиму елвітегравір/кобіцистат (HR 0,73; 95% ДІ 0,57-0,93).

Нормалізація співвідношення CD4:CD8 у всіх чотирьох схемах АРВТ спостерігалася вкрай рідко. З усіх 1349 учасників лише 40 (4%) досягли оптимального співвідношення клітин.

Автори дослідження також відзначили, що всі групи показали подібну картину зміни співвідношення CD4:CD8: швидке збільшення в перші 6 місяців, за яким було повільніше зростання.