Чим більше вірусне навантаження, тим швидше впаде рівень CD4, і тим більше ризик розвитку симптомів ВІЛ або СНІД-асоційованих (опортуністичних) захворювань.
Люди, які приймають АРВ-терапію, зазвичай помічають підвищення рівня CD4 при паралельному зниженні вірусного навантаження. При вживанні ліків, моніторинг вірусного навантаження відображає, наскільки успішно проходить лікування.
Що таке тест на вірусне навантаження?
Тести на вірусне навантаження визначають кількість копій РНК вірусу, що циркулюють в рідкій частині крові (плазмі). Результат аналізу на вірусне навантаження описує кількість копій РНК вірусу ВІЛ на мікролітр крові. Наприклад, 200 копій ВІЛ-вірусу буде записуватися як 200/мкл.
На даний момент існують декілька способов для визначення вірусного навантаження. Кожний з них використовує особливий спосіб підрахунку кількості копій ВІЛ, але всі тести однаково надійно показують високе чи низьке вірусне навантаження людини. У Великобританії частіше за все використовують аналіз ПЦР (Полімеразна Цепна Реакція). Тести на вірусне навантаження у Великобританії однаково точно вимірюють різні типи вірусу ВІЛ (що називаються субтипами), які зустрічаються в інших частинах світу, наприклад, в Африці або Азії.
У світі зазвичай використовують ультрачутливі тести на вірусне навантаження. Вони можуть визначати вкрай низьку кількість вірусу, наприклад, 50 копій/мкл. Якщо вірусне навантаження менше 50/мкл, то говорять, що воно „невизначиме”; для більшості людей досягнення „невизначимого” вірусного навантаження – це одна з головних задач АРВ-терапії. Більш детально ви зможете прочитати про це в розділі Лікування.
Значення рівня вірусного навантаження.
Вірусне навантаження більше за 100 тис. копій/мкл вважається високим, а менше 10 тис. копій/мкл – низьким. Але необхідно приймати до уваги, що якщо людина не приймає АРВ-терапію, то її вірусне навантаження може коливатися в широкому діапазоні від одного тесту до іншого, при цьому подібні флуктуації не впливають на здоров`я.
Вивчивши коливання показників вірусного навантаження людей, які не приймають АРТ, лікарі визначили, що два окремих тести одного і того ж зразка крові можуть надавати досить різні результати. Тому не слід хвилюватися, якщо вірусне навантаження підвищиться з 5 тис. копій/мкл до 15 тис. копій/мкл – якщо ви не приймаєте АРТ. Навіть підвищення вірусного навантаження з 50 тис. до 100 тис. не достатньо серйозно, у випадку, якщо людина не приймає АРВ-терапію.
Навіть якщо здається, що вірусне навантаження збільшилось вдвічі, все рівно, цей показник попадає в рамки норми. Замість того, щоб приділяти занадто багато уваги результату одного тесту, краще придивитись до тенденції, що до змін результатів у часі. На вірусне навантаження може впливати час дня, коли проводився забір крові, до того ж, вірусне навантаження може тимчасово підвищитись, якщо людина на що-небудь захворіла, а потім знову знизитись.
Точно так і деякі вакцинації можуть викликати тимчасові коливання в рівні вірусного навантаження. Хвилюватися слід, якщо рівень вірусного навантаження підвищується протягом кількох місяців, або якщо він збільшився більше ніж в три рази. Наприклад, підвищення з 5 тис. копій/мкл до 15 тис. копій/мкл не значиме, але збільшення вірусного навантаження з 5 тис. копій/мкл до 25 тис. копій/мкл має привернути Вашу увагу.
„Невизначиме” вірусне навантаження.
У всіх тестів на визначення вірусного навантаження є нижній поріг чутливості, тобто кількість копій вірусу в крові, менше якого вони не можуть визначити наявність ВІЛ в організмі. Тести, які використовують у Великобританії, мають межу визначення 50 копій/мкл.
Якщо кількість копій ВІЛ-вірусу в крові менше за 50 на мікролітр, тоді говорять, що він не може бути визначеним. Але навіть коли рівень ВІЛ занадто низький, щоб його визначити, це не означає, що вірусу ВІЛ в крові немає. Цілком може бути, що його кількість просто занадто мала, щоб його можна було визначити.
Так як тести на вірусне навантаження визначають кількість вірусу тільки в крові, вірусне навантаження в інших частинах тіла, наприклад, в лімфовузлах або в спермо/піхвяній змазці може бути достатньо високим для визначення. Невизначиме вірусне навантаження – добра ознака. Невизначимий рівень вірусного навантаження бажаний з двох причин.
По-перше, це означає, що ризик захворіти хворобами, пов`язаними з ВІЛ, дуже низький, а по-друге, також дуже низький ризик того, що у даної людини розів`ється резистентність (несприйняття) до даного виду АРВ-терапії. Вірус ВІЛ може стати резистентним до ліків тільки в тому випадку, якщо він продовжує розмножуватись, навіть в той час, коли людина його приймає. Якщо репродукція вірусу ВІЛ утримується на дуже низькому рівні, поява резистентності до ліків буде відстрочена у часі, можливо навіть на дуже тривалий термін.
Це означає, що даний вид АРТ продовжує виконувати свої функції пригнічення розвитку вірусу ВІЛ в організмі. Саме тому, інфекціоністи (фахівці по лікуванню ВІЛ/СНІД) підкреслюють важливість того,, що метою сучасної АРВ-терапії являеться зменшення вірусного навантаження до невизначимого рівня якомога скоріше, в ідеалі протягом 24 тижнів від початку лікування.
У деяких людей вірусне навантаження падає до такого рівня протягом 3-6 місяців, у інших термін становить 4-12 тижнів після початку лікування; рівень же вірусного навантаження деяких людей ніколи не досягає бажаного невизначимого рівня. Про те, чи можливо заразитися ВІЛ від людини з невизначимим вірусним навантаженням, ви зможете прочитати нижче.
Коливання показників вірусного навантаження.
Якщо вірусне навантаження невизначиме, існує значний шанс того, що час від часу показник буде збільшуватися і ставати більше за 50 копій/мкл, до 100-200 копій/мкл в одному тесті, а потім він знову знизиться до невизначимого рівня (<50). Цей феномен називається сплесками вірусного навантаження, він не означає, що АРВ-терапія стала неефективною. В дійсності більшість подібних сплесків вірусного навантаження пояснюються огріхами тест-систем або роботи лабораторій.
Вірусне навантаження у жінок.
Зазвичай вірусне навантаження жінок нижче, при однаковій кількості клітин CD4. Це ніяк не впливає на швидкість розвитку ВІЛ, а причини цього явища ще не досить вивчені. Припускається, що вірусне навантаження жінок може бути нижче завдяки кращій відповіді імунної системи, ніж у чоловіків; це можна пояснити і тим, що репродукція вірусу ВІЛ у жінок являється від природи більш низькою, ніж у чоловіків.
Невизначимий рівень вірусного навантаження та імовірність інфікування інших людей (заразність).
Невизначиме вірусне навантаження є метою АРВ-терапії. Тим не меньше, це не означає, що людина вилікувалася від ВІЛ – а тільки те, що сукупність ліків, які приймає пацієнт, зменшило здатність вірусу ВІЛ розмножуватись настільки, що його неможливо визначити в крові даної людини. Невизначимий рівень ВІЛ в крові не означає, що людина не може інфікувати інших людей (перестала бути „заразною”). У багатьох людей з невизначимим рівнем вірусного навантаження в крові, навантаження також не може бути встановленим і в спермі. Може здаватись, що вони з меншою імовірністю зможуть інфікувати іншу людину вірусом ВІЛ, але це не завжди так.
Деякі люди з невизначимим вірусним навантаженням в крові мають достатню кількість вірусу ВІЛ в геніальних рідинах (прееякулят, сперма, змазка із піхви) для того, щоб інфікувати свого партнера при незахищеному статевому контакті.
Дослідження з цього питання здебільшого проводились серед чоловіків. Вони показали, що не вилікувані ЗПСШ (захворювання, що передаються статевим шляхом), особливо гонорея, підвищує ризик того, що рівень вірусного навантаження в спермі буде достатньо високим для визначення.
До того ж, дослідження показали, що невеликий процент чоловіків з високим рівнем вірусного навантаження в крові має дуже високий рівень вірусного навантаження в спермі, і тому можуть з легкістю інфікувати іншого. Також, якщо людина виявляє резистентність до АРВ-терапії, вона може інфікувати іншу цим резистентним підвидом ВІЛ.
Біля 10% всіх випадків ВІЛ-інфікування у Великобританії приходяться на подібний, стійкий до АРВ-препаратів вірус ВІЛ. Це означає, що у людини, яка тільки що інфікувалась резистентним ВІЛ, достатньо обмежений вибір препаратів, які зможуть загальмувати розвиток ВІЛ в його організмі, ще до того, як він почав лікування. Таким чином у нього є менше шансів підтримувати своє здоров`я і віддалити розвиток СНІДу.
Оцінка рівня клітин CD4 і вірусного навантаження.
Якщо ви зараз не приймаєте АРВ-терапію, то ваше вірусне навантаження і кількість клітин CD4 допоможуть оцінити ступінь ризику захворювань, пов`язаних з ВІЛ в майбутньому.
Дослідження показують, що серед людей з однаковим рівнем CD4, ті, у кого рівень вірусного навантаження вищий, мають тенденцію швидше набувати симптоми, пов`язані з ВІЛ, ніж ті, чиє вірусне навантаження нижче. До того ж, серед людей з однаковим вірусним навантаженням, ті, у яких кількість клітин CD4 менше, також мають тенденцію захворювати швидше. Якщо розглядати показники клітин CD4 і вірусного навантаження разом, то це дозволяє передбачати ризик розвитку СНІД у найближчому і не дуже віддаленому майбутньому.
Коли починати лікування.
Оцінка рівня вірусного навантаження і кількості клітин CD4 допоможе вам зрозуміти, чи потрібно і коли необхідно починати приймати АРВ-терапію. Нагадаємо, що АРВ-терапія або АРТ – це комплекс ліків, які пригнічують розвиток вірусу ВІЛ і, відповідно, допомагають підтримувати здоров`я і віддалити стадію СНІДу на невизначено довгий строк. На даний момент лікарі більше уваги приділяють кількості клітин CD4, які відображають рівень імунітету людини.
Рекомендується почати лікування з допомогою АРТ до того, як кількість клітин CD4 впаде нижче 200, бо ризик настання смерті вище, якщо почати лікування при рівні CD4<200. При більш високій кількості клітин CD4 картина не така ясна, і, відповідно, рішення необхідно приймати на основі комбінації рівня вірусного навантаження, швидкості, з якою знижується рівень клітин CD4, наявності яких-небудь ВІЛ-асоційованих симптомів і Вашого бажання.
Рішення про те, коли починати і, чи починати взагалі АРВ-терапію, більш детально розглядається в розділі “Лікування. Моніторинг ефективності лікування.” Ефективна АРВ-терапія призводить до падіння рівня вірусного навантаження. Приблизно через 4 тижні після початку прийому ліків, лікар повинен виміряти рівень вашого вірусного навантаження, для того, щоб подивитись наскільки він зменшився, і таким чином встановити наскільки ефективним є призначене лікування.
Метою лікування для людей, які раніше не приймали препарати АРВ-терапії, є зниження вірусного навантаження до невизначимого рівня протягом 24 тижнів після початку лікування. Паралельно з падінням вірусного навантаження поступово має підвищуватися рівень клітин CD4. Що до частоти тестування, якщо ви не приймаєте АРТ, навіть якщо ваш рівень клітин CD4 вище за 500, все рівно потрібно перевіряти рівень вірусного навантаження і кількість клітин CD4.
Результати цих аналізів також потрібно одержувати якомога скоріше. Якщо у вас кількість клітин CD4 між 200 і 350, то вам прийдеться перевіряти рівень вірусного навантаження і CD4 кожні 3 місяці, а ще краще – кожного місяця.
Якщо ви збираєтесь почати АРВ-терапію.
До того як призначати АРВ-терапію, вам мають зробити аналізи для встановлення “початкового” рівня CD4 і два аналізи для визначення вірусного навантаження, з невеликим проміжком часу між ними. Так через деякий час ваші лікарі зможуть встановити, наскільки ефективна призначена вам АРВ-терапія – порівнюючи, наскільки впало ваше вірусне навантаження і збільшилась кількість клітин CD4 в порівнянні з початковими показниками.
Якщо ви приймаєте АРВ-терапію.
Через місяць від початку прийому препаратів АРТ ви повинні виміряти рівень вірусного навантаження і кількість клітин CD4, повторити аналізи необхідно через 3 місяці. Наступні аналізи на визначення рівня CD4 і вірусного навантаження необхідно робити кожні 10-12 тижнів.
Додаткова перевірка даних показників необхідна у випадку появи симптомів, асоційованих з ВІЛ-інфекцією або суб`єктивно поганого самопочуття. Якщо рівень вірусного навантаження зріс під час прийому АРВ-терапії, необхідно додатково здати аналізи через 1-2 тижні, для того, щоб підтвердити цей результат; в той же час необхідно перевірити, чи не впав рівень клітин CD4.
Повернутись Назад
Залиште коментар