Згідно з результатами дослідження, навіть низький рівень вірусного навантаження ВІЛ, що виявляється, може призвести до несприятливих наслідків для здоров’я. Йдеться про підвищений ризик захворювань, не пов’язаних зі СНІДом, таких як рак, хвороби серця та нирок.
Звичайні тести на вірусне навантаження (ВН) вимірюють до 50 копій РНК ВІЛ, що вважається стандартним порогом для «невизначеного» вірусного навантаження. Багато досліджень антиретровірусної терапії (АРТ) встановлюють поріг 200 копій (все, що вище, вважається вірусологічною невдачею).
За оцінками, близько 10% людей, які отримують АРТ, іноді мають вірусне навантаження від 50 до 200 копій, наслідки якого вивчені не так детально.
Саме тому експерти з Фонду Генрі М. Джексона (США) провели дослідження серед когорти військових, які живуть із ВІЛ. В аналіз було включено 2800 осіб, які почали лікування після 1996 року, які стикалися зі зміною вірусного навантаження. 90% учасників становили чоловіки, середній вік на момент виявлення ВІЛ був 29 років, середній вік під час діагностики хронічного захворювання – 42 роки. Середня кількість CD4 на момент початку лікування ВІЛ – 370 клітин.
За 10 років спостереження експерти зафіксували:
- низький рівень ВН (50-200 копій) – у 8% учасників;
- високий рівень (200-1000 копій) – у 4%;
- один або кілька епізодів вірусологічної невдачі (понад 200 копій два наступні тести або один вимір вище 1000) – у 33%;
- ізольовані вірусні сплески – у 12%.
Що стосується серйозних хвороб, не пов’язаних зі СНІДом, то у 14% пацієнтів було виявлено одне таке захворювання, а у 8% – два і більше:
- рак анального каналу та рак передміхурової залози – 26 та 23 випадки відповідно;
- інфаркт міокарда – 25;
- ішемічна хвороба серця – 54;
- цироз печінки – 23;
- хронічна хвороба нирок середнього чи тяжкого ступеня – 205.
Ризик появи серйозних захворювань, не пов’язаних із ВІЛ, зростав по мірі збільшення вірусного навантаження.
У пацієнтів з непригніченим вірусом (вірусна несупресія) ризик зростав на 71%, у пацієнтів із високим рівнем віремії (200-1000 копій) – на 57%, а у людей із низьким рівнем вірусного навантаження (50-200 копій) – на 25% . Результати порівнювали з пацієнтами, які стабільно мали нижче 50 копій.
Дослідження також підтвердило, що люди, які пізно розпочали терапію ВІЛ, частіше стикалися з розвитком серйозних хронічних захворювань за низького рівня віремії. Ризик був нижчим у чоловіків і тих, хто приймав інгібітори інтегрази.
Експерти вважають, що поріг вірусологічної невдачі чи відсутності придушення вірусу слід знизити. Крім цього, необхідно посилити роботу із прихильністю, а також спостереження за пацієнтами із групи ризику.
Джерело: https://www.jci.org/articles/view/165245
