Нещодавнє дослідження виявило важливий зв’язок між метаболічними порушеннями та ефективністю противірусної терапії у пацієнтів з хронічним гепатитом В. Ожиріння, діабет, гіпертонія та дисліпідемія, як показали дані, значно знижують шанси на досягнення біохімічної та клінічної відповіді на лікування.
У рамках великого ретроспективного дослідження, проведеного з використанням даних консорціуму REAL-B, було проаналізовано 4507 пацієнтів із 32 центрів у США, Азії та Південній Америці. Усі учасники отримували терапію першої лінії з використанням нуклеоз(т)ідних аналогів, таких як ентекавір та тенофовір, починаючи з 2004 року.
Аналіз показав, що у 55% пацієнтів в анамнезі було хоча б одне метаболічне порушення. У цієї групи спостерігалися нижчі показники біохімічної відповіді (91,3% проти 95,8%) та повної відповіді (81,8% проти 87,4%) через 5 років лікування.
Незважаючи на те, що вірусологічна відповідь та зниження рівня е-антигену гепатиту B виявилися рівнозначними в обох груп, метаболічні порушення негативно відображались на тривалих результатах терапії. У пацієнтів із 3 або більше порушеннями ймовірність повної відповіді залишалася досяжною, проте відстрочена біохімічна відповідь значно збільшувала ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми – більш ніж у 2 рази.
Автори наголосили на необхідності комплексного підходу до лікування, що включає не лише пригнічення вірусу, а й контроль за метаболічними станами — зниження ваги, контроль артеріального тиску, рівня глюкози та холестерину. Важливо відзначити, що результати свідчать про необхідність ретельнішого обліку метаболічного здоров’я для підвищення ефективності терапії у пацієнтів з хронічним гепатитом В.