У новому дослідженні вчені вирішили з’ясувати, як ВІЛ впливає на трудову зайнятість, дохід та здобуття соціальної допомоги. Мета дослідження — визначити, як постановка діагнозу ВІЛ позначається на становищі людини на ринку праці у довгостроковій перспективі. Робота заснована на даних клінічної когорти ATHENA, яка охоплює більшість людей з ВІЛ у Нідерландах, які отримують терапію.
Дослідження
Дослідники проаналізували дані 5960 осіб, у яких було виявлено ВІЛ у період з 2010 до 2022 року. Для порівняння було підібрано контрольну групу з 59 600 осіб без ВІЛ, схожих за статтю, віком, рівнем освіти та походженням. Вчені використовували метод «різниця в різниці», який дозволяє порівняти зміни показників до та після виявлення ВІЛ та відокремити ефект самого діагнозу від інших факторів.
Аналіз охоплював близько 7 років після діагностування ВІЛ, а також кілька років до цього, і включав чотири показники:
- зайнятість,
- кількість відпрацьованих годин,
- дохід,
- отримання соціальної допомоги.
Після виявлення ВІЛ спостерігалися стійкі зміни, порівняно з контрольною групою. Імовірність працевлаштування знизилася в середньому на 3,9%, кількість відпрацьованих годин скоротилася на 3,5% еквівалента повної зайнятості (або на 5,4% щодо колишнього рівня), а середній річний дохід зменшився на 3584 євро, що складає 8,9% від попереднього доходу. Використання соціальної допомоги збільшилося на 46%.
Фахівці зазначають, що у людей з пізньою діагностикою, наслідки були більш вираженими: зайнятість знизилася на 6,3%, робочий час — також на 6,3%, дохід — на 8,6%, а отримання соціальної допомоги зросло на 60,5%.
Важливо відзначити, що майже 97% учасників протягом року після початку лікування досягли ефективного пригнічення вірусного навантаження. Це свідчить, що погіршення соціально-економічних показників не можна пояснити неефективним лікуванням чи побічними ефектами терапії.
Вчені виділяють кілька причин відмінностей у працевлаштуванні у людей з ВІЛ порівняно з контрольною групою:
- По-перше, різке збільшення звернень за психіатричною допомогою в період встановлення діагнозу вказує на те, що погіршення психічного здоров’я може знижувати участь у трудовій діяльності.
- По-друге, ВІЛ часто супроводжується стигмою та дискримінацією, що обмежує можливості працевлаштування.
- По-третє, після встановлення діагнозу люди можуть переосмислювати баланс між роботою та відпочинком, що також відбивається на показниках зайнятості.
Висновки
Дослідження показує, що ВІЛ пов’язаний із довгостроковими змінами у зайнятості, доході та використанні соціальної допомоги. Таким чином, ВІЛ слід розглядати не лише як медичну проблему, а й як фактор, що впливає на можливості людини брати участь у трудовій діяльності та забезпечувати себе економічно.