Американські вчені в ході дослідження, яке проходило в Намібії, виявили високий рівень лікарської стійкості серед немовлят із позитивним ВІЛ-статусом. У кожного десятого немовляти з ВІЛ у Намібії до початку лікування була стійкість до тенофовіру, у кожного шостого – до абакавіру, а у 2/3 – до ненуклеозидного інгібітора зворотної транскриптази (ННІЗТ). Дослідники кажуть, що рівень резистентності до тенофовіру є найвищим, що спостерігається сьогодні у будь-якому дослідженні, проведеному в різних країнах, і наголошують на необхідності прискорення доступу до альтернативних схем антиретровірусної терапії для дітей молодшого віку.
Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), діти віком до 4 тижнів повинні отримувати ралтегравір, зидовудін та ламівудін. Немовлята у віці 4 тижнів і старші — долутегравір, абакавір та ламівудін. Резистентність до лікування може поставити під загрозу кожний режим. Тому ВООЗ наполегливо рекомендує країнам кожні 3 роки проводити обстеження стійкості немовлят до АРВ-ліків до початку лікування.
Для того, щоб запобігти високому рівню резистентності серед немовлят необхідно робити наступне:
- Матері з ВІЛ, немовлята та діти потребують більш частого моніторингу вірусного навантаження, ніж решта населення.
- Необхідно покращити доступ до тестування на вірусне навантаження, щоб моніторинг був доступним для всіх.
- Потрібно організувати своєчасне лікування вірусологічної недостатності у матерів та високого вірусного навантаження у дітей із ВІЛ-статусом.
- Усіх дітей із діагнозом ВІЛ слід перевіряти на лікарську стійкість, особливо у випадках, коли лікування матері виявилося неефективним.
Також, на думку експертів, необхідно більше уваги приділяти розробці нових педіатричних АРВ-препаратів, щоб розширити спектр варіантів для дітей з резистентністю до лікування. Згідно з новими рекомендаціями EACS, кращим препаратом першої лінії для лікування ВІЛ у всіх дітей (крім новонароджених) є долутегравір.
