Як ВІЛ впливає на розвиток пневмоцистної пневмонії

Пневмоцистна пневмонія на сьогодні є однією з найбільш поширених опортуністичних інфекцій серед людей, які живуть з ВІЛ.  Збудником хвороби є патогенний для людини вид пневмоцист (позаклітинний  грибок), який має назву «Pneumocystis jiroveci».

В Україні більшість випадків пневмоцистної пневмонії діагностується у хворих, які не отримували антиретровірусної терапії і частіше за все не знають про наявність у них ВІЛ-інфекції.

За відсутності діагностики, або ж її несвоєчасності летальність випадків від неї становить 60-80% серед хворіючих. А в 20% випадків пневмоцистна пневмонія є першим клінічним проявом СНІДу.

Пневмоцистна пневмонія розвивається не рідше 1 разу у 50% ВІЛ-інфікованих, а при значному імунодефіциті із зниженням кількості CD4 клітин < 200 та відсутності належної профілактики рецидивує протягом 6 місяців в 30% пацієнтів, а протягом 1 року – у 66%.

Захворювання розвивається також і у ВІЛ-негативних пацієнтів на фоні імуносупресії внаслідок онкологічних захворювань та прийому цитостатиків та системних глюкокортикоїдів при пересадці органів та тканин.

Клінічні симптоми та діагностика пневмоцистної пневмонії

На сьогодні загально визнано, що клінічні симптоми та анамнез є найбільш сильними діагностичними критеріями пневмоцистної пневмонії.

Клінічними особливостями пневмоцистної пневмонії є тріада симптомів, що домінують порівняно з іншими симптомами:

*Інтермітуюча гарячка – переміжна гарячка при якій добові коливання температури тіла становлять 3–4 °С, нерідко чергуються періоди нормальної і підвищеної температури. В цьому випадку підвищена температура тіла з’являється періодично, приблизно через рівні проміжки часу.

Також клінічними проявами пневмоцистної пневмонії є:

• біль в грудній клітці при глибокому вдиху;

• схуднення;

• субфебрильна, а на пізніх стадіях захворювання і фебрильна температура;

• тривалість клінічних симптомів до появи рентгенологічних змін в легенях – 1,5-3 місяці;

• ВІЛ-інфекція із зниженням кількості CD4 клітин нижче 200 в мм3.

Діагностика

Діагноз  ґрунтується  на  комплексі  клінічних  та  лабораторних  даних.

При підозрі  на  пневмоцистну  пневмонію  необхідно  провести  рентгенографію  органів грудної клітини,  а  за можливості  КТ.  Вирішальне  значення  для  верифікації діагнозу  має  виявлення  збудника.

Основний  досліджуваний  матеріал –харкотиння, бронхіальний секрет, промивні води бронхів. А для виявлення ДНК пневмоцисти в матеріалі використовують ПЛР тест. Цей метод більш чутливий, ніж мікроскопія мазку та має враховуватись у комплексі з клінічними симптомами.

Профілактика

Профілактика проводиться триметоприм/сульфаметаксазолом у дозі  160/800 мг 1 разів на добу 3 рази на тиждень.

• Обов’язково здійснюється первинна профілактика пневмоцистної пневмонії у ВІЛ-інфікованих, включаючи вагітних та пацієнтів, які отримують антиретровірусне лікування, у разі зниження кількості CD4 клітин нижче 200 в мм3 або у пацієнтів з орофаренгіальним кандидозом.
• Пацієнти, які мали в анамнезі пневмоцистну пневмонію, повинні отримувати профілактичні ліки протягом тривалого часу доти, коли рівень CD4-клітин підвищиться понад 200 в мм3 під дією антиретровірусного лікування.

Як первинну так і вторинну хіміопрофілактику не відміняють на фоні реконституції імунітету з підвищенням кількості CD4 клітин понад 200 в мм3 протягом як мінімум 3-х місяців.

Варто зазначити, що пневмоцистна інфекція частіше виникає у людей, які втратили природній захист від цього збудника при ушкодженні функцій CD4-клітин. Такі стани виникають у ВІЛ-інфікованих та осіб з вторинними імунодефіцитами внаслідок онкологічних захворювань або імуносупресії при трансплантації органів та тканин.